
І всі в тих країнах народи перед лордом Пісто-
ном Перчілем навколішки стоять і низько, вірнопід-
дано йому вклоняються.
А він, лорд Пістон Перчіль, на слоні сидить, мо-
лоточком розмахує та покрикує:
— Демократичніше! Демократичніше кланяй-
тесь! Нижче! Нижче! Демократичніше!
Аж тут і в Індії, і в Ірані, і в Єгипті щось ніби
бахнуло, загуло, тріснуло, і народи, замість укло-
нятися, підводитися почали, стиснувши кулаки.
Лорд Пістон Перчіль прокинулись і сердито за-
сопли: не сподобався їм подальший розвиток сну.
Посопли лорд Пістон Перчіль, почухались та й
знову заснули.
Тоді прийшов їм уві сні славетний їхній предок
Мальбрук.
У латах, у панцирі, на білому англо-арабському
коні прийшов славетний Мальбрук та й махнув зо-
лотою ПІКОЮ:
— Чого спиш, лорде Пістоне Перчілю? — крик-
нув Мальбрук. — Чому в похід не збираєшся, як я
колись збирався?! Адже ж одна шоста частина сві-
ту ще тобою не повойована? Хто ж її повоює, як
не ти?!
І підводять ніби йому вороного коня, і сідає
лорд Пістон Перчіль на коня вороного, як колись,
бувши молодим гусарином, сідав, і в похід виступає.
А за ним танкові дивізії, моторизовані частини,
артилерія, кавалерія...
А над ним гудуть самольоти...
Мальбруків нащадок, лорд Пістон Перчіль, веде
військо своє одну шосту частину світу воювати...
Хвацько веде!
5