Про журнал "Лис Микита"
«Лис Микита» — український сатирично-гумористичний журнал.
На свій час він був одним з найкращих українських еміграційних часописів такого типу.
Видавався з ініціативи українського мистця-емігранта Едварда Козака. (Мюнхен, 1946–48; Нью-Йорк, 1950–51 — під назвою «Лис»; Детройт, 1951–91).
У 1948 у Мюнхені вдруковано спецвипуск «Лис Микита в світовій пресі», в якому вміщено інформацію й ілюстрації про передруки карикатур Е. Козака з «Лиса Микити» у провідних європейських часописах.
За ідеологією, жанром та специфікою продовжував традиції галицької сатиричної періодики, насамперед популярних у 1920–30-і роках часописів «Зиз» і «Комар» (редактором другого також був Е. Козак).
Лис Микита було засновано у таборі для переміщених осіб у Мюнхені. Спочатку журнал друкувався неперіодично, з1951 по 57 — тричі на місяць, з 1957 по 89 — щомісяця, 1989–90 — по 4 числа на рік, останній випуск вийшов у січні 1991.
«Лис Микита» виходив на 8-10 сторінках. Уміщував низку дотепних карикатур та в жанрі сатири і гумору порушував проблеми життя української еміграції.
Серед дописувачів були відомі українські літератори, публіцисти й художники І. Керницький, З. Когут, Р. Купчинський, Б. Нижанківський, М. Понеділок, С. Риндик, У. Старосольська, М. Дмитренко, Я. Гніздовський, Л. Гуцалюк та ін.
Більшість малюнків і дописів робив сам Е. Козак.
Висміював політичну систему в СРСР, антиукраїнську діяльність Й. Сталіна (вмістив серію сатиричних карикатур на нього та ідеї, що виражали сутність сталінського режиму) й інших діячів комуністичної системи (М. Хрущов, Л. Брежнєв).
Критикував угодовську політику американського уряду щодо СРСР, його кволу реакцію на придушення свободи й демократії в СРСР, зокрема в Україні.
На сторінках журналу друкувалися карикатури на відомих представників українського політикуму в екзилі, засуджувалися міжпартійні чвари, неетичні вчинки суспільно-громадських діячів. Чимало уваги редакція «Лиса Микити» приділяла дружньому шаржу (вербальному та графічному) на світових лідерів, відомих української громадсько-політичних, культурно-освітніх і церковних діячів.