Про Перець
Про Часопис Перець
"Перець" — легендарний український сатирично-гумористичний ілюстрований часопис.
Роки виходу та назви:
"Червоний перець" (додаток до "Вістей ВУЦВК"), 1922 (2 номери), 1927–1934, м. Харків .
"Перець", 1941-2013 м Київ.
"Перець. Весела республіка" починаючи з 2017
Був досить популярним джерелом гумору у всі роки сов'єтської влади та й кілька десятків років після здобуття незалежності. До поки не з’явився Інтернет, котрий погубив багато друкованих видань.
Кілька разів видавництво припинялося. Проте незважаючи на різні негаразди оживав як птах Фенікс і продовжував радувати українців (та й не тільки) гуморесками, карикатурами та іншим гумором та сатирою.
Перші два номери двотижневику «Червоний перець» вийшли у Харкові 1922 року українською мовою. В організації та редагуванні разом з Василем Елланом-Блакитним брав участь Остап Вишня.
Журнал був переповнений совковою пропагандою. Подальший випуск було відновлено лиш через 5 років, в голодній країні було не до видавництва. Але й тоді не довго музика грала – вже з початку 30-х років, в період Сталінських репресій критикувати хоч щось в радянській реальності було досить небезпечно. От і догрались. 1933 року криваві руки чекістів добралися до редакції журналу, почались арешти, розстріли та інші погані речі. Журнал було закрито у 1934 році.
Поновлений у 1941 році під назвою «Перець» журнал виходив у Києві — перше число вийшло 14 травня.
Парадоксально, але початок війни совків з німцями пішов Перцю на користь, бо з’явився гідний об’єкт для критики – колишні союзники та брати по лівому табору - націонал-соціалісти зі своїм вождем-фюрером.
З тих пір журнал виходив постійно і майже без перешкод. І називатися він почав так, як і досі його знають мільйони читачів – «Перець». У другій половині ХХ століття Перець стає одним з найпопулярніших видань не тільки в Україні але у деяких інших радянських республіках. Свого піку видавництво журналу досягло 1986 року, коли тираж журналу сягав 3,3 мільйони номерів!
Після розвалу Імперії Зла в незалежній Україні все пішло не так, і замість очікуваного раю і блаженства настали лихі 90-ті.
Ні редакцію не закрили, редколегію не розстріляли і Перець продовжував виходити, але на відстійному газетному папері, в чорно-білому варіанті, з кепською якістю і НАБАГАТО меншим тиражем. Згодом ситуація в країні і у видавництві покращилась і журнал продовжив видаватися в кольорі з непоганою якістю. Щомісячно радуючи читача злободенним гумором і дотепними жартами.
Так тривало до 2013 року, коли в результаті ще одного пАкращення видавництво журналу виявилось нерентабельним і його довелось закрити. Редактори до останнього намагались врятувати журнал, але на голому ентузіазмі і без фінансування далеко не виїдеш. Тому шалений 2013 рік став останнім роком видання журналу в тому форматі, з тією назвою, з якими його пам’ятали тисячі читачів.
Та не був би то наш Перець, як би просто так здався – з січня 2017 року журнал ожив, оновився і знову радував українського читача, щоправда переважно по підписці а ж до кінця 2019 року під новою назвою «Перець. Весела республіка». Не було ніяких веб-сторінок, ніяких електронних версій. Все як у старі, добрі часи.
2019 році з'явилась була спроба створити електронну версію ( https://перець.укр ) і було оголошено про припинення випуску друкованого журналу, але з того нічого не вийшло.
У Лютому 2021-го року було створено окремий сайт www.perets.org.ua на котрому часопис видавався до травня 2024 року, коли через радикально ультра ліву позицію редакції, рішенням тієї ж самої редакції "переїхав" у свій фейсбук, де продовжив видавати нові випуски з лівацькою пропагандою в перемішку з посиланнями на "проповіді" відомого у мережі КДБ-іста швеца.
Все як у старі добрі совкові часи: темники від КДБ, підтримка наративів радикальних неомарксистів, необільшовиків демократичної партії у купі з глобалістами ліваками, грабуй награбоване, ворожнеча до капіталізму та всіх хто правіше Карла Маркса - і це все у вигляді пропагандистської сатири на сторінках журналу.
Перець на сайті перетворився на окремий розділ-архів.
В різні роки на сторінках журналу друкувалося чимало видатних гумористів. Такі видатні писаки-жартівники як Остап Вишня, Степан Олійник і Павло Глазовий неодноразово з’являлися на сторінках Перця.
Та все таки Перець більше відомий своїми карикатурами. Якщо ви хоч раз тримали в руках часопис, то повинні знати таких художників як Анатолій Василенко (його карикатури можна побачити не тільки в Перці), Олексій Кохан, Валерій Зелінський (Не Зеленський, а ЗелІнський), Сергій Федько, Олександр Монастирський, Владислав Ширяєв, Радна Сахалтуєв (котрий до речі створював анімацію і малював усіх піратів до бомбезного мульта «Острів Скарбів»), та багато інших геніальних художників-карикатуристів.
В застійні радянскі часи Перець не тільки веселив громадян, але міг і покарати недбале керівництво якоїсь певної установи, яке не виконувало своїх обов’язків на благо "Родіни". Для цього в журналі була відповідна рубрика: «Дали Перцю». Були випадки коли після критичної статті в журналі могли зняти з посади безвідповідального керівника. Ось така сила друкованого слова.
Центральну роль у всіх радянських виданнях віддавали пропаганді і Перець не був в цьому питанні винятком. В рубриках "Вісті з того світу" та "Нотатки про їхні порядки" критикувалися різні об’єкти і суб’єкти загниваючого капіталізму: товстожопі буржуї – паразитуючі на трудящихся, НАТОвські генерали з атомними бомбами в руках, нацистські недобиткі та куклукскланівці – то все звідти, з Перця.
В розвороті журналу була й сторінка для дітей – «Перченя». Де все той же Анатолій Василенко малював дотепні комікси в яких Перець молодший зі своїм товаришем коте ведуть боротьбу з хуліганами, драконами, піратами та іншими негідниками і світовим злом. Крім того були й інші, менш популярні рубрики: «Друже Перче», «ТАП – телеграфне агентство перця», «Страшне перо не в гусака» «Довідкове бюро перця», які були наповнені переважно перепискою читачів до редакції – редакції до читачів і зазвичай більшістю читачів ігнорувались.
Про архів:
Для шанувальників часопису "Перець", на сайті представлений архів журналу.
Особлива подяка Олегу Леськіву та спільноті perec-ua за пророблену величезну роботу з реставрації і оцифровування старих номерів та Валерію Чмирьову за надані скани.
Посилання:
- Стати патроном сайту Перець - гумор і сатира https://www.patreon.com/perets
- "Перець. Весела республіка" офіційна сторінка у facebook
- Перець на wikipedia