щось складне, українець “лізе до потилиці і починає чуха
тись. І так ото чухається все своє життя, аж поки дуба врі
же”.
Ось як визначив Остап Вишня п'ять головних рис "чух
раїнця": 1) якби ж знаття; 2) забув; 3) спізнився; 4) якосьто
воно буде; 5) я так і знав.
“Коли чухраїнці, бувало, починали якусь роботу, хоч би в
якій галузі життя виникла, і коли хтонебудь чи з боку, чи,
може, трохи прозорливіший зауважував:
— А чи так ви робите?
Чухраїнець обов'язково подумає трішки, почухається і
нешвидко прокаже:
— Та! Якосьто вже буде!
І починає робити... Коли ж побачить, що наробив, аж
пальці знати, тоді:
— Я так і знав!
— Що ви знали?
— Та що отак буде!
— Так навіщо ж ви робили?
— Якби ж знаття...
— Так ви кажете, що знали?!
— Так я думав, що якосьто воно буде!
Істинно дивний народ!”
У нелегкі часи довелося творити авторові цих рядків. В Ук
раїні панував терор, одна за одною прокочувалися хвилі ре
пресій. Остап Вишня двічі потрапляв до чекістських за
стінків. Першого разу — 1921 року за “петлюрівське мину
ле”. Врятував од розправи письменник Василь Еллан (Бла
китний), тоді член ЦК КП(б)У. Зловісного 1933го Павла Ми
хайловича ув'язнено вдруге — за безглуздим звинуваченням
у належності до контрреволюційної групи, яка нібито готу
вала теракт проти секретаря ЦК П.П. Постишева.
4