Із сімейства журавлиних
Юрію Цекову присвячую
У 90@ті роки минуло сторіччя мені з
легкої руки Павла Загребельного, го@
лови Спілки письменників України,
довелося обійняти крісло директора
республіканського письменницького
видавництва "Український письмен@
ник". У період "Хрущовської відлиги"
Центральний комітет партії дозво@
лив видавати книжки письменників
"Розстріляного Відродження". Поміж
цієї когорти розстріляних у 1937 році
письменників виходила книжка Михайля Семенка. До неї
написав передмову критик Євген Адельгейм. На жаль, ще
до виходу книжки критик Адельгейм раптово помер.
Головний редактор замовив до цієї книжки "Післямову",
в якій просив сказати кілька слів і про Семенка, і про
покійного критика Адельгейма. Її написав академік Мико@
ла Бажан. Головний редактор подумав, що живий ака@
демік більш вагома фігура, аніж мертвий критик, і
поміняв місцями: "Передмову" Євгена Адельгейма поста@
вив як "Післямову", а "Післямову" Миколи Бажана — як
"ПЕРЕДМОВУ". Дружина покійного критика образилася і
пішла до Миколи Бажана, щоб він вплинув на видавниц@
тво. Микола Бажан їй сказав:
— Я зараз зателефоную директору і він, гадаю, усе влад@
нає.
Телефонує Микола Бажан мені. Я уважно слухаю Мико@
лу Платоновича Бажана, а потім запитую:
5