— А в чому проблема, Миколо Платоновичу?
Бажан відповідає:
— Я вас прошу мою ПІСЛЯМОВУ залишити ПІСЛЯ@
МОВОЮ. А ПЕРЕДМОВУ Адельгейма — ПЕРЕДМОВОЮ.
— Вважайте, що ваша Післямова уже знову стала
Післямовою, — відповідаю.
— Велике вам спасибі, Олеже Федоровичу, — дякує Ми@
кола Бажан.
— І вам спасибі, Миколо Платоновичу, — кажу я Бажану.
— А мені за що?
— Як за що? Ось переді мною десятий том УРЕ (Україн@
ської радянської енциклопедії). Дивлюся, а там надру@
ковано — чорногуз.
Микола Бажан пояснює:
— А як же без вас?! Такий видатний сатирик, автор
першого сатиричного роману в українській літературі і
щоб не був в енциклопедії?!
— Я також, Миколо Платоновичу, так думав, — іронічно
посміхаючись, пояснюю Миколі Платоновичу. — А оце як
знайшов своє прізвище, глянув на нього, а воно чомусь
надруковане з маленької літери, у дужках латинкою
Ciconiiformes, а далі переклад@пояснення — із сімейства
журавлиних чи лелекоподібний.
Секунд тридцять на тому боці телефону повисла тиша. А
вже після цього Микола Платонович мовив:
— Я знав, що ви сатирик, але не знав, що такий ко@
лючий. Але я вам даю слово — наступного разу ваше
прізвище писатиметься з великої літери і без перекладу на
латину.
До речі, свого слова Микола Бажан дотримав. У
наступному виданні енциклопедії Чорногуза писали
з великої літери. Я також дотримав свого слова —
передмова Євгена Адельгейма стала на своє законне
місце.
6