державній брамі добре пішло йому сторожування, що за
кілька недоспаних літ він спорудив хату, яка тільки дахом
відрізняється від палацу Потоцького — вкрита японською
фольгою. І хоч ті куполи сліплять пілотів "боїнгів" при по-
садці на міському летовищі, але ненавидіти митника ста-
ли не через небезпеку в повітрі. І не через ставок з плаку-
чою вербою на острові, який він викопав на колишніх сов-
депівських фазендах. І не тому, що кохався на нічних са-
лютах і фейєрверках. Даремно дехто вважає, що люд де-
нервували товстозаді джипи і стрімкі "ягуари", якими га-
сали нащадки митника, а довколишня публіка чекала у
засідках, коли можна перескочити вулицю без заїзду до
моргу. Не заздрили навіть з того приводу, що універси-
тетські екзамени у цих шибеників професори приїжджали
приймати на ставковому острові. Бо такі наші люди — во-
ни не пхають носа у приватне життя і вірять у громадське
5