Слюсар Гайдук і кульгавий Зеник відкрили власне діло.
Вони не перепродували грецькі лимони і терпіти не могли
надприбутків від "Кутузових", "Суворових", "Распутіних"
та інших фальшивок алкогольного шовінізму сусідніх дер-
жав.
— Треба твердо стояти на національному ґрунті і дбати
про найперші потреби народу, — сказав при реєстрації
підприємства Зеник, сподіваючись дістати пільговий ре-
жим.
Компаньйон Гайдук подумки схвалив цю патріотичну
фразу, але водночас суворо засудив її, позаяк мав на систе-
му пільг власну тверду точку зору. Якщо просто, на вигляд
вона така: нікому ніколи нізащо нічого.
Кульгавий Зеник і слюсар на цьому ґрунті мали значні
засадничі розходження, і якби не ціпок першого, то, мож-
ливо, другий спробував би довести переваги своїх поглядів
звичайним антидемократичним способом, Ціпок був
стримуючим аргументом і в інших спірних моментах
їхньої пострадянської доби. Але повернімося до діла, яко-
му вирішили служити суспільству наші підприємці!
Почали вони з таблички "WC". За пачку цигарок її напи-
сав доцент кафедри германо-романських мов, котрий по-
бажав залишитись невідомим, боячись прогресивного по-
датку.
Далі справа пішли ще швидше, і за якийсь короткий час
вони прибили табличку до дверей будівельного вагончика
на важких санях. Переобладнання його зайняло ще мен-
ше часу: переробити пересувну робітничу оселю на нуж-
ник простіше простого. І невдовзі платний мандрівний ту-
алет вже зайняв у міському пейзажі чільне місце. Розта-
шувався він неподалік кнайпи, що торгувала пивом і де-
шевими ліверними виробами.
— Золоте місце, — радів Зеник. — Вип'ють, закусять і за
7
ÁÀÍÊÐÓÒÑÒÂÎ WC