
пую в останню хвилину, доводиться нести в зубах.
Коли ж мені вдається взяти у руки газету, я зав-
жди наштовхуюсь на гарячу дискусію про зайня-
тість жінок. Причому учасники цих дискусій пе-
реважно чоловіки, вони сперечаються, радять, за-
кликають... І я часто згадую звичай одного з афри-
канських племен.
Коли жінка родить, чоловік лежить поруч. Жін-
ка повинна мовчати, вона не має права зронити
жодного звуку. За неї кричить чоловік. Він галасує
так, що чутно в сусідніх селищах. Цим він демон-
струє свою участь. Коли жінка народить, того ж
дня стає до роботи. А чоловіка відносять в окреме
помешкання, де він п’ять днів лежить, не підніма-
ючись, і приймає поздоровлення співплемінників...
І все ж таки я знайшла вихід із становища: вла-
штувалася в бюро добрих послуг нянькою! Сама
8