
НЯНЬКА
Мою дочку звуть Марійкою. їй півтора року.
Черга на ясла — чималенька. І раптом об’ява.
«Для догляду за дітьми бюро добрих послуг може
забезпечити вас нянькою». Уявляєте мою радість?
Але тривала вона недовго. Виявилося, що ні готу-
вати обід, ні прати нянька не зобов’язана. Це я по-
винна забезпечити її триразовим харчуванням.
Нянька тільки гулятиме з дитиною і одержуватиме
за це сімдесят копійок на годину. Виходить сто
карбованців на місяць — якраз моя зарплата.
— Залиш роботу, — запропонувала мені мати.
— Я не хочу втрачати стаж.
— Тоді втратиш чоловіка. Не треба було поспі-
шати.
Я вирішила сама знайти постійну няньку. Розві-
сила по всьому місту об’яви, розпитувала у знайо-
мих і родичів.
Нарешті мені пощастило. Дві сусідки втягли у
квартиру якусь тітоньку. Ноги її волочилися на
півметра ззаду. Очі були заплющені.
— Вона ще ого-го! — сказали сусідки, поклали
її на тахту і пішли.
Нянька спала цілісінький день. Прокинувшись
увечері, повідомила, що бере сорок карбованців на
місяць, і знову заснула. Вранці зажадала похмели-
тися. Нянька виявилася запійною. Першого ж дня
випила коньяк чоловіка, мої духи і польський лак
для паркету. Потім обійшла всі закусочні й винні
магазини. Марійку тягала за собою: з дитиною її
поїли без черги. Через три дні донька пізнавала
всіх районних алкоголіків і вітала їх помахом руки,
6