
З ОЛІВЦЕМ У РУКАХ
Віктор Федорович Морковка з’явився у нашому
місті, коли для боротьби за високу культуру та
зразковий порядок було створено контору «Краса
міста».
Навесні ми прийшли до нього і запропонували:
— Давайте мобілізуємо громадськість на очист-
ку вулиць від сміття. Дуже вже багато його за
зиму назбиралося.
Віктор Федорович тепло подивився на нас і міц-
но потиснув кожному руку.
— Ваше прагнення зробити сьогодні місто гар-
нішим, ніж учора, гідне всілякого заохочення! — із
сльозами на очах вигукнув він.— Але ви не враху-
вали однієї деталі.
Віктор Федорович схопив олівець і швидко на-
писав на листку настільного календаря декілька
цифр. Ми здивовано перезирнулися.
— Нічого складного немає. Я тут прикинув, у
що обійдеться нам ваша пропозиція. Зараз сміття
вологе, у ньому не менше тридцяти процентів води.
І якщо ми тепер почнемо його прибирати, то, зна-
чить, будемо перевозити зайві тонни. А бензину
скільки піде! А запчастин! А гуми! Ні, товариші,
ми повинні берегти державну копійку, і ми її збе-
режемо. Почекаємо, доки підсохне.
Коли теплий квітневий вітер переніс висохле
сміття з бруківки на газони, ми знову прийшли до
Віктора Федоровича.
— Давайте мобілізуємо громадськість, скопаємо
газони й посадимо на них квіти. Місто від цього
матиме подвійну вигоду: по-перше, водночас за-
копаємо в землю сміття, по-друге, ваша контора
8