
ост. За вісімдесят дві секунди вийде на траверз
прохідної. Ваші вказівки?
— Дійте згідно з розкладом,— махнув рукою ди-
ректор і заплющив очі.
За півтори хвилини капітан доповів:
— Об’єкт проминув фабрику...
Директор розплющив одне око.
— Об’єкт спускається до річки...
Директор розплющив друге око.
— Об’єкт роздягається...
На щоках директора заграв рум’янець.
— Об’єкт пірнув...
Директор скочив із крісла й радісно потер до-
лоні.
— Об’єкт поплив...
Директор виконав щось середнє між лезгінкою
та гопаком і весело скомандував:
— Відбій! Усі по місцях!
Потім витер піт із лоба й звернувся до мене:
— Ось так і живемо. Як на передовій. Вам не
доводилось?
— Ні,— сказав я розгублено.— Не. доводилось.
Але незрозуміло: морозиво — і раптом тривога,
траєкторія, об’єкт...
— У ракетних військах не служили? Тоді дове-
деться пояснити. У найвищій точці нашої фабрики
встановлено радіолокаційну станцію, з’єднану з
електронно-обчислювальною машиною. Звичайно,
це нам коштувало добру копійчину, але ціль ви-
правдує засоби...
— Припустімо, об’єкт рухається в напрямку
фабрики. Спецгрупа на чолі з капітаном (він у нас
відставник) займає пости відповідно до бойового
6