
Така, як ото кажуть, щаслива подія невдовзі
наступила. Написав я гумореску «Містки та дорі-
женьки...»
Поїхав у Харків і поніс сіє творіння у редакцію
газети «Селянська правда». Сів проти секретаря
і не дихаю...
Секретарював тоді у «Селянській правді» Остап
Вишня.
Подав я свою гумореску і, чесно кажучи, умліва-
ючи, жду: яка буде ухвала Павла Михайловича.
Прочитав Павло Михайлович гумореску, подивився
на мене отак смішненько і коротко кинув:
— Пайдьоть!..
Оце тоді мені вперше тепло потиснув руку слав-
нозвісний Остап Вишня».
Олександр Ковінька друкується у «Червоному
Перці», в «Червоному шляху», «Новій громаді».
«Молодому більшовику» та інших часописах Укра-
їни. Пізніше його гуморески виходять окремою
книжкою «Індивідуальна техніка».
На превеликий жаль, літературна діяльність
Олександра Івановича Ковіньки, з незалежних від
нього причин, була перервана. Й знову він почав
писати лише наприкінці п’ятдесятих років.
Твори Ковіньки друкуються у республіканських
газетах і журналах, а передусім в обласній газеті
«Зоря Полтавщини», з якою Олександр Іванович
має найтісніші зв’язки, бо він корінний полтавець, і
в цій газеті його «купали й сповивали» як журна-
ліста і як гумориста.
У рідній Полтаві він задумує і пише великий
цикл гуморесок, які дуже тепло сприйняли читачі,
і в тих гуморесках дуже гостро й дотепно висміює-
ться все затхле, осоружне, чуже й вороже нашому
7