
ходив по дроту. Він був прив’язаний до пояса мо-
тузкою.
— Тату, ги прив’яжись до люстри, — порадив
я, — буде, як у цирку!
Але тато чомусь розсердився ще дужче:
— Заберіть цього паршивця! Тут і без нього до-
машній цирк!
Він різко змахнув щіткою, драбина похитнулася,
і тато впав мамі на руки. При цьому він облив бі-
лою фарбою і стіни, і маму, і двері.
— Чого ти стоїш, дармоїде! — заволав він. —
Неси ганчірку!
Я швидко приніс рушник. Але не знав, з чого
починати.
— Спочатку вікно! — крикнула мама.
— Ні, спочатку око! — крикнув тато. Одне око
в нього було заплющене, друге — ні. Він витер
обличчя, а волосся не встиг: фарба засохла.
У той вечір ремонту більше не було. Тато й мама
ножами скребли фарбу, а я їм допомагав.
Потім тато сів на стілець, а мама взяла великі
ножиці й почала вистригати йому маківку. Ковтю-
хи злиплого волосся падали на підлогу.
— Тепер ти — шолудивий, — сказала мама.
7