
коники. Ця угорська вивіска якийсь час висіла на
корчмі. Він пояснював, що по-болгарськи напис на
ній читається:
«Корчма для любителів кінського м’яса».
Хоч у Делгодреї, як і в усій Болгарії, про люби-
телів кінського м’яса ніхто не чув, та це було йому
байдуже.
Навряд чи в цьому глухому балканському селі
угорець мав великі прибутки від корчми, але вже з
перших днів за угорським звичаєм найняв офіці-
анта. А от сьогодні прислуговував не офіціант, а
він сам.
За накритим столом сиділо троє: кмет *, учитель
і гість, заради якого й відбувалося оте стовпотво-
ріння. Це був... міністр. Перший міністр, що заві-
тав до Делгодрея.
Він щойно прибув з околійського ** міста саньми
і не встиг ще зняти пальта й циліндро-подібного
капелюха з малими крисами і високою тулією.
Угорець, узутий у високі чоботи, підперезаний
коротким фартушком, що прикривав кругленьке че-
ревце, довго шанобливо стояв перед ним, аж поки
наважився звернутись:
— Що більше любить пан міністр — є чорба ***
в курки і відбивна.
У корчмі запала тиша. Всі дивилися міністрові
в рота:
— Три чорби!
* Кмет — сільський староста.
** Околія — адміністративна одиниця в Болгарії, менша
за округу.
*** Чорба — юшка.
4