
Але міністр навряд чи слухав його. Він гірко
каявся, що не пішов до кмета в гості, а зупинився
в цій корчмі на посміховисько. Ось до чого дово-
дить лібералізм! Хотілося вилаяти селян, які чми-
хали в кулак, та не знав як. Через кілька днів
мають відбутися вибори. Міністр розраховує на
голоси місцевих селян. Він приїхав сюди, щоб на
зборах у школі виголосити свою передвиборчу про-
мову. А вони чмихають. Спробуй вилаяти їх. Поду-
мавши отак, міністр звернувся до кмета і навмисне
голосно запитав:
— Що це за чоловічок, пане кмет? — він обер-
нувся до селянина, але той уже зник.
— Який? — обізвався кмет. — Та це, пане мі-
ністр, дурнуватий виборець. Він завжди і до всього
в опозиції, і все прізвиська людям вигадує. Які
тільки є прізвиська на селі, — то все його робота.
І синам своїм дав прізвиська. Одного називає Пет-
ко-Ріпа, другого— Коля-Дзвін, третього — Митьо-
Гайка. Чоловік він ні те, ні се.
— А в нього самого яке прізвисько?
— Прошу пробачити, пане міністр, але його про-
зивають Сідниця-Цибуля.
— Як, як? — перепитав міністр.
Кмет удруге повторив прізвисько, і корчма за-
хиталася від реготу. Сміялися ті, що так охрестили
свого земляка.
— Це його так по-вуличному прозивають, пане
міністр, а справжнє його ім’я та прізвище — Пеко
Оправ, — закінчив кмет...
...Заметіль стала ще лютішою. На вулицях Дел-
годрея намело кучугури снігу. Тільки на подвір’ях,
у затишку, сніг падав тихо, встеляючи землю білою
пеленою...
6