ЯК Я НАВЧИВСЯ СЛУХАТИ
Колись давно я був ще не дідусем Грицем, а ма-
лим хлопчиком.
Дуже хотілося мені бути чемним і слухняним
хлопчиком, але не вмів я тоді старших слухати.
Коли мене мама чи тато просили не пустувати, я
послухаю їх, трошки посиджу спокійно, але чомусь
забуду, про що мене просили, і знову починаю пу-
стувати. Просять мене, бувало, старші допомогти.
Хотілося мені їм допомогти, але теж чомусь часто
забував про це.
Ніяк не вдавалося мені бути чемним і слухняним
хлопчиком.
Аж раз мама сказала: «В тебе, Грицю, що в од-
но вухо влетить, то другим вилетить».
Отоді я догадався, чому мені ніяк не вдається
чемним та слухняним стати. З того часу, коли мені
щось говорили, я одним вухом уважно слухав, дру-
ге пальцем затуляв. Щоб нічого через те вухо не
вилетіло.
3