
— Поля, Віра, Тоня, Наташа, Агаша, Нюся, Уля,
Маруся. Угадав?
— Ні.
— Ану ше: Ліда, Анюта, Клава, Зіна, Ніна, Ма-
ша, Дуся.
— Ой, угадали!.
— Дуся?
— Вірно.
— А прізвище?
— Нащо вам? (Дзінь-дзінь-дзінь!). Хвилиночку!
Почекайте на трубці!
— Дунька, чорти б у твою голову, дай мені
«Маяк»!
— Чого кричиш, безверхий? Почекай — дам!
А зараз зайнято. Місто на лінії.
— Та зрозумій же, що мені треба негайної
— Ага... У «Маяку» вся контора не спить, чекає,
коли Семен дзвонитиме...
— Там Кузьма є, зараз на бригаду їхатиме, тре-
ба, щоб він захопив з собою... Алло! Алло! А грому
на тебе немає... Виключила...
— Краснобиль... Це ви? Кхм... А нащо вам моє
прізвище?
— Хочу написати вам любовного листа, щоб вас
чоловік посварив.
— А мій чоловік ще десь росте.
— То скажіть прізвище. Ну скажіть, Дусенька,
Дусюсенька...
— Ай, це вжасно неделікатно для дівчини назива-
ти себе незнайомому хлопцеві. Ви краще приїдьте
до нас з концертом. У нашому селі військові часом
дають концерти. Клуб у нас шикарний. Танці. Ви
танцюєте?