
ЗАМРИ Й НЕ ДИХАЙ!
Якось прибігає зі школи мій наймолодший онук
Андрійко, який закінчує четвертий клас. Червоний,
збуджений і ще з порога почав:
— Дідусю! Дідусю Іване, а знаєте що?..
— А що? — питаю. — Може, півчетвірки приніс?
(Це він так на двійку говорить).
— Та ні! — каже. — У нас у школі до п’ятдесяти-
річчя Жовтня готується виставка найстаріших діду-
сів і бабусь нашого села. І треба, щоб учні принес-
ли їх!..
— Стривай, стривай, — кажу. — У нас стільки
5