Радянський і український графік; член Спілки радянських художників України.

Ігор Олександрович (Дочевський) народився 28 січня 1918 року в місті Боржомі в Грузії, де опинилися його батьки, рятуючись від більшовиків. Однак дитинство Ігоря Борисовича минуло в Глухові, в будинку діда та прадіда.
У 1929 році, через колективізацію, Ігор Борисович залишає Глухів і переїздить в Москву, де стає студентом театрального училища імені Щепкіна при Академічному Малому театрі.
Після закінчення училища працює актором в Академічному Малому театрі, в московському театрі “Сатири”, а після війни — у театрі “Радянської армії”. В цей час він стає декоратором у сценографа В. І. Козлінского, пробує себе в новій якості художника театру.

Перша прем’єра художника-постановника І. Александровича відбулася в Мінську: з режисером Ю. Орінянскім був поставлений спектакль “Весільна подорож” за п’єсою В. Духовічного у Російському драмтеатрі Білорусії.

У 1953 році Александрович повертається в Україну. З цього часу, завдяки постійній участі у художніх виставках, він стає помітним у мистецькому середовищі Києва. На Міжнародній виставці сатири у болгарському місті Габрово отримав золоту та срібні медалі.

У 1953—1968 роках працював над карикатурами на політичні й побутові теми для журналу «Перець» та у 1961—1990 роках для газети «Правда Украины».

Кращі творчі роки Ігоря Олександровича дивним чином збіглися з “відлигою” 1960-х, яка, після довгих поневірянь художника, оп’янила свободою. Саме в цей час Ігор Олександрович працює у сатиричному журналі “Перець”. Разом з такими художниками як Анатолій Арутюнянц, Валерій Зелінський, Віктор Григор’єв, Беша, Анатолій Василенко, Сергій Герасимчук і багатьма іншими вони створюють нову естетику цього знаменитого журналу.

В журналі «Перець» № 2 за 1978 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца з нагоди 60-річчя митця.
Від 1993 року працював у журналі «Вус».

Працював в галузі політичної сатири, плаката та книжкової ілюстрації. Серед робіт:

• плакат «Африка бореться, Африка буде вільною» (1960);
• серії:
  • «Майстри мистецтв України у дружніх шаржах» (1962—1964; темпера, акварель, гуаш, туш);
  • «Письменники України у дружніх шаржах» (1963);
• ілюстрації до книг:
  • «Молоді перчани» (1962, Київ);
  • «Карикатури» (1991, Київ).

Лаконічність форми, виразність графічної лінії, зображення деталі як суті образу, а не ілюстрування — ось той невеликий перелік образотворчих засобів, якими можна охарактеризувати прекрасну серію “Майстри мистецтв України в дружніх шаржах”, створену Ігорем Александровичем у 1962 році.