Бібліотека Перця 1958 №39
Як бичка на суддю вивчили
Сторінка №6
Бібліотека Перця 1958 №39
Сторінка №6
Сторінка опублікована для зареєстрованих користувачів нашого проекту.
АБО
АБО
Якщо у вас є акаунт то для перегляду сторінки - натисніть будь ласка кнопку вхід для зареєстрованих користувачів
У вас ще немає акаунту?
Є запитання стосовно доступу?
АБО
АБО
Якщо у вас є акаунт то для перегляду сторінки - натисніть будь ласка кнопку вхід для зареєстрованих користувачів
У вас ще немає акаунту?
Є запитання стосовно доступу?
Подобається "Перець"?
— Ану, покажи, покажи, — пристав я до нього,
як реп’ях до овечої вовни.
— На. Але, дивись, не слинь листків, як наш дяк
у церкві. Це мені вчора тато в місті купив. «Лис
Микита» називається.
Справді, з новенької обкладинки зиркнув на мене
розмальований звір з довжелезним, як мітла, хво-
стищем. Та ще й смачно облизується, наче багач
після масного обіду. Я голосно пирснув.
— Ти чого регочеш?
— Це... це про нашого війта книжка. Так, Се-
мене?
—Ну й придумав!—образився той.—Будуть про
отого слинявого Микиту ще й книжки писати, агій!..
— А чому ж нашого війта лисом у селі драж-
нять, га?
— Ет, — махає зневажливо рукою Семен. —
З тобою говорити, то треба, бігме, зо три миски ку-
лешу з’їсти. Ходімо краще до мене і почитаємо
трохи.
— Е, ні, — зітхнув журно. — Я з мамою до церк-
ви йду...
— Гі-гі-гі! — аж заїржав Семен. Крисанею
похвалитися хочеш? То ти не йдеш?..
— Мама битимуть, — несміливо озираюся на
хату. Але там, видно, про мене забули, і я не знаю,
що робити.
— Ну, то як хочеш, — запихає за пазуху книж-
ку Семен. Він байдуже спльовує крізь зуби, мов
старий, і поволі плентається вулицею.
Я ще раз зиркаю на хату. Ні, мене ніхто не
гукає...
— Семене, агов! — доганяю його, і ми, не змов-
8
Рейтинг книжки
Сатирики: Бандурак Володимир
Художники: Заруба Костянтин Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"