Бібліотека Перця 1955 №18

Льока

Сторінка №6

Сторінка опублікована для зареєстрованих користувачів нашого проекту.

АБО

АБО

Якщо у вас є акаунт то для перегляду сторінки - натисніть будь ласка кнопку вхід для зареєстрованих користувачів

У вас ще немає акаунту?

Є запитання стосовно доступу?

Подобається "Перець"?

Бібліотека Перця 1955 №18, Сторінка № 7

Несподівано Льоці пощастило.

Одного ранку він почув, що його дядю заареш-

товано.

— Так їм, шахраям, і треба! — говорив Льока

всім своїм знайомим. — Мій дядя — стопроцентний

шахрай і хапуга. Та й який він мені дядя? Десята

вода на киселі...

А сам мріяв: швидше б той суд, швидше б пока-

рання, тюрма.

О, як тоді заживе Льока! Звичайно, він кине цю

вдову. Тут взято все, що можна було взяти.

І раптом до Льоки з’явилися люди з ордером

прокурора.

Вони зробили обшук і знайшли у вазоні оті три-

ста тисяч. Льока крутився, як в’юн на піску. Він бо-

жився, що то його заощадження і гонорари покій-

ного художника. Так, так, він дуже скромно жив,

дбав про чорний день і складав, складав...

— Я вимагаю повернути мої збереження... Це

мої гроші! Ви не маєте права!—репетував Льока.

Товариш, який керував обшуком, із ввічливою

посмішкою показав Льоці папірець, на якому рукою

дяді були переписані номери знайдених облігацій.

Льока побілів, як стіна. Щелепи почали видзво-

нювати щось схоже на польку-скачку.

..Зозуля, нарешті, пурхнула у своє гніздо.

Рейтинг книжки

Сатирики: Мокрієв Юрій

Художники: Агніт-Следзевський Казимир