
безбожно обкрадати Чирикова, Сургучова. Хто па-
м’ятає зараз оті «Осінні скрипки»?..
Якийсь невибагливий режисер периферійного те-
атру мав необережність поставити одну з його п’єс,
яку, до речі, довелося зняти з репертуару зразу ж
після прем’єри. Але це не засмутило автора. Люти-
ков вважав, що він вже визнаний драматург і право
на безплатні путівки Літфонду у всі будинки твор-
чості, санаторії і курорти ним завойоване. Він до-
сить активно почав користатись цим правом.
У Коктебель, в будинок творчості, Лютиков повіз
з собою в цьому році і свою дружину, Фаїну Єпихо-
дівну.
Днів за три після приїзду Лютикових сюди прибув
відомий письменник, автор популярного романа
«Зграя хортів» Костянтин Стаховський. Сталося так,
що він привіз з собою і свого улюбленого собаку —
білявого шпіца — Дейку.
Приїзд автора «Зграї хортів» у будинок творчос-
ті найбільше схвилював Лютикова.
— Фаїно,— таємничо сповістив він своїй дружи-
ні.—Костянтин Юрійович—член жюрі конкурсу, на
який я подав свою п’єсу. Від нього багато залежить.
— Ти знайомий з ним, Федр?
Лютикова звали Федір Семенович, але дружина
вважала, що Федір занадто прозаїчне ім’я для її чо-
ловіка-драматурга, і тому перейменувала його в
«Федра», вимовляючи це ім’я з особливим французь-
ким прононсом.
— У тому й справа, що ні,— відповів Люти-
ков. — Його ім’я й по батькові я вичитав у «Літера-
турній енциклопедії». З ним неодмінно треба позна-
йомитися і здружитися. Ти допоможеш. Найзручні-
ше — через Дейку.
10