
Всі вищеіменовані тверді, плинні й газуваті речі розклада-
ються в певному порядку на канапі, ви ходите й усе кілька
разів перераховуєте, перевіряючи, чи нічого не забули:
— Штани, значить, є! Чоботи є!.. Американські онучі,
значить, є!.. Набої є!.. Сало й ковбаса є!.. Гм-гм... є... Чи не
мало буде?
— Досить, досить! — поспішає посімейство...
— А де ж стопка?
— Та ось, за рюкзаком!
— Поклади в рюкзак, а то закотиться. Ну, все, здається.
Так я краще зарані виїду, щоб не спізнитись на поїзд.
Ви швиденько одягаєтесь, вкладаєте все в рюкзак.
— Ну, бувайте здорові! Не сумуйте. Деньків за два-три я
буду!
— А рушницю ти взяв?
-Ай справді, де ж це вона?
— Та я стола нею підперла, бо ніжка поламалась...
— Та хіба ж можна рушницею?!
— А що їй зробиться? Хоч яка-небудь користь із неї... А
то ж...
— Ну, годі, годі! Бувай здорова. Поспитай у Катерини
Миколаївни, як зайця салом шпигувати, а то ж потім зі-
псуєш... Та купи сала не менш, як на трьох зайців.
— На трьох?!
— Ну, купуй на п’ять! Я більше, як п’ять, не стрілятиму
Поїхали...
II
Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому,
з-під собак-гончаків і на засідах.
З підйому можна полювати одному й колективом.
Ідеш собі один чи ріллею, чи озиминою, чи бур’янами і
«витоптуєш» зайця, який, як відомо, вдень лежить і відпочи-
ває... Ви підходите до його лігвочка, заєць і вискакує...
Коли полюєте компанією, тобто колективом, краще йти так
званим «котлом», такою ніби дугою, щоб фланги були спе-
реду від центра. Заєць, як вискоче, приміром, в центрі, то вже
йому, інакше як на сковорідку, бігти нема куди.