інституту. Він уже кілька років очолює дослідно-
експериментальну діяльність на Ізмаїльському
полі.
Діяльність ця почалася так. Є. Штерн, в пер-
ший же день свого приїзду, запросив до себе
завідуючого експериментальною базою С. С. Ски-
дана, старшого бухгалтера А. М. Вербицьку і повів
з ними розмову:
— Як тут у вас — тихо, жити можна?
— Як у нетрях, — поспішила заспокоїти ново-
прибулого шефа А. М. Вербицька.
— Ні ревізорів, ні контролерів,—додав із свого
боку зав. експериментальною базою С. С. Ски-
дав. — Жити можна!
Ця інформаційна бесіда, власне, і визначила
курс науково-дослідних устремлінь директора
Штерна. Всю свою енергію і запал він зосередив
на розв’язанні таких наукових проблем:
а) Вплив державних комбікормів та паші на
приріст, жирність і розвиток поголів’я його, Штер-
нової, худоби і худоби Скидана та Вербицької.
б) Овочівництво та виноградарство, як дже-
рело особистої наживи Штерна, Скидана та Вер-
бицької.
в) Вирощування рису і способи його реалізації
на ринках. (Рис — це єдина з усіх зернових куль-
тур, якою особливо зацікавився цей науковець).
Як і першу, так і другу, так і третю проблеми
Штерн, при допомозі Скидана й Вербицької, роз-
в’язав блискуче.
З Ізмаїльського дослідного поля, як з рога до-
статку, попливли на торг в Арцизьк і в Одесу сви-
нячі, баранячі й бичачі туші, тонни помідорів, ка-
5