
ПЕРЕДМОВА
Вам ніколи не траплялося такого: ідете ви вули-
цею, а назустріч вам суне заклопотана, задумлива
людина.
Ви тій людині:
— Здоровенькі були!
А людина та як підскочить, як тріпонеться, зирк-
не на вас переляканими очима і замість «драстуйте»
люто прошипить:
— А параліч би тебе стукнув!
Знайте: людина та або вже підперчена, або така,
що її слід перчити.
До збірки «Здоровенькі були!» ввійшла частина
фейлетонів, що друкувалися у свій час в журналі
«Перець».
Дехто з героїв цих фейлетонів уже зійшов, як
кажуть, зі сцени, дехто, зазнавши гострої критики
в пресі, уже й виправився. «Навіщо ж тоді ще раз
згадувати наші імена?» — можуть запитати ті, що
виправилися. Не в іменах, не в окремих особах, то-
вариші, справа. Справа у тих явищах і фактах,
проти яких виступає фейлетоніст. Справа в тому,
що такі явища і факти ще й досі мають подекуди
місце. Отже, треба говорити про них, писати, треба
випікати їх вогнем сатири. Нещадно й до кінця!
Остап ВИШНЯ.
З