
Гарячий перчанський при-
віт вам і найкращі поба-
жання, вельмишановний Пет-
ре Васильовичу!
Дійшли до нас чутки, що ви занепали духом, по-
гано спите, втратили апетит і почали худнути. Всі
ваші близькі і знайомі розводять руками: — Що
воно за причина?—дивуються. — Був веселий, ба-
дьорий Герасимов і раптом — як корова язиком зли-
зала — не стало веселого, бадьорого Герасимова. То,
бувало, сидить у райвиконкомі, просто картина, а не
людина. Глянеш на нього, і душа радується. Опти-
міст, жартівник! Сонячний промінь! йде вулицею —
теж очей не відірвеш. Здається, ось-ось ушкварить:
«Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам.
Дістанеться й передам».
А тепер — ходяча печаль і тоска...
Кажуть, що причиною всьому є таємниця, якої
ви ніяк не можете збагнути: доберуться до поруш-
ників Статуту сільськогосподарської артілі, до хапуг
всяких калібрів і рангів, що почувають себе у вві-
7