Бібліотека Перця 1946 №01
Пробний виїзд
БІБЛІОТЕКА „П Е Р Ц Я“
ПРОБНИЙ ВИЇЗД
ЗБІРНИК
Видавництво „Радянська Україна"
К и ї в. 1946 р.
ПРИГОДИ КІНДРАТА МИСОЧКИ
1. ПРОБНИЙ ВИЇЗД
Кіндрат Мисочка, голова колгоспу «Зелені ла-
ни» знав, що до нього от-от має наскочити з сусід-
ньої артілі комісія для взаємоперевірки.
Голова і трішки хвилювався, і майже не хвилю-
вався. Не хвилювався, бо, як говорив він, «взагалі
і в цілому артіль до весни готова». А хвилювався,
бо мала приїхати з тою комісією Марина Ткачук—
голова сусідньої артілі і дуже строга женщина.
— То така теща, — казав він, — що од її ока
нічого не приховати. Знайде хоч який маленький
«проривчик» — і тоді біда — ввесь район знатиме.
— Та все одно не боюсь! — підбадьорював себе
Мисочка.
І от, Марина Ткачук приїхала. А з нею комсо-
молка Галя і дід Олекса.
Перевірка почалась.
Мисочка ледве встигав тюпати за Мариною та
пояснювати. Як вона придивлялась до плугів та
сівалок! Як уже те зерно вивіряли! Як ті ферми
обходила! Очі так і бігають, щоб до чогось приче-
питись.
Але все йшло гаразд.
Та на тобі! Скомандувала: «Запрягайте!» Поди-
вимось, мовляв, «взагалі і в цілому»...
Люди, звісно, спішать: запрягають коней у плу-
ги, сівалки. Колгоспниці привели своїх двадцять
пар корів у ярмах.
— Давайте швидше, щоб не вдарити лицем у
грязь, бо ви ж бачите, яка строга комісія, — про-
сив голова жінок, бігаючи по подвір’ю.
3
Подобається "Перець"?
— Перша бригада готова вирушати! — гукнув
бригадир.
— Та як же готова?—сказала Марина, — ко-
ли на задній підводі коні без віжок.
— Де віжки? — кинувся Мисочка і аж за голо-
ву взявся.
— Кажуть, що вроді нехватає, — одвічає їздо-
вий.
— Хто каже?
— Завгосп.
Що робити? А Марина, конєшно, уже щось пи-
ше у свій зошит.
Тільки хотів Мисочка пояснити, що це, мовляв,
єдина недоробка, а вимоглива сусідка й питає:
— А чом це ви запрягли лише дев’ять пар кол-
госпних корів? У плані ж записано десять.
— Хіба? Та як же це воно виходить! — і тут го-
лова вирішив прийняти негайне рішення, щоб усе
таки не оскандалитись. Метнувся до повітки і ви-
вів звідти десяту пару. Довго вовтузився, а все ж
надів на ту пару ярмо з довжелезним віям.
Погонича до цієї пари не вдалося Мисочці тут
же «підібрати» і тому, коли люди рушили у проб-
ний виїзд, він мусів сам піти з своєю запряженою
парою.
Торкнув батіжком корівок, а вони, як рвонуть —
одна вперед, а друга назад. Він батіжком задню,
а підручна, як трісне його ратицею. Мовляв, за-
був, що і я в плані. Хотів без репетиції на комісію
виставити, так тепер не гнівайся.
Хвилин десять давали ті корови то «задній», то
«передній» хід. Вроді до великого стрибка готува-
лись. І враз ніби змовились: як заревуть, хвости
вгору і навскач через город.
Голова, не зважаючи на свої сорок вісім років,
так бідолага зачимчикував, тримаючись за нали-
гач, що виходив у нього не пробний виїзд, а
справжній тобі передвесняний пробіг «на коротку
дистанцію».
Біг він, біг, а тоді давай гальмувати: з усього
розгону обома ногами заорав на городі. Таких дві
4
Рейтинг книжки
Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг
Copyright © 1922-2024 "Перець"