ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №04 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 04 / Сторінка № 5

Перець 1972 №04 Сторінка 5. «Любіть книгу джерело знань!» писав Максим Горький. «Учітеся, брати мої, думайте, читайте» писав Тарас Шевченко. Розповідають, що коли помирав Пушкін, він востаннє обвів поглядом книжкові шафи в своєму кабінеті і сказав: «Прощавайте, друзі мої». Так, книги наші великі друзі. Книги наші вчителі. Книги наші помічники. Спробуйте назвати професію, представники якої не користувалися б книгою? Йдеться не лише про довідники для перукарів, столярів, електротехніків чи кондитерів. Йдеться про літературу художню, політичну, економічну, наукову. Читають у нас усі. Іноземців вражають тиражі наших книг, надзвичайно густа мережа бібліотек. Ніде в світі не видається книга такими тиражами, як у нас, ніде в світі книги не коштують так дешево, як у нас. Але величезні тиражі не спроможні перекрити попиту книголюбів. Не завжди книголюбові вдається придбати цікаву і потрібну йому книжку для власного користування. Та й чи є потреба перетворювати власну квартиру на книгосховище? Однаково в особистій бібліотеці не збереш усього того книжкового багатства, яке тебе цікавить. Тут на допомогу приходить бібліотека громадська. Скільки їх? При кожній школі і навіть дитсадку, у кожному колгоспі і радгоспі, на кожному підприємстві, в кожному училищі, інституті, університеті. Це не рахуючи районних бібліотек, дитячих бібліотек, бібліотек спеціальних. Словом, учітеся, брати мої, думайте, читайте! Словом, любіть книгу джерело знань! Словом, пам’ятайте, що книги ваші Друзі! І вчаться, і люблять, і думають, і пам'ятають. Переважна більшість. А переважна меншість? От про переважну меншість і доводиться говорити у фейлетонному плані. Звичайно, таких «книголюбів», як Дмитро Андрійович Мошкін, фотограф Димерсько-го побуткомбінату, залишилося мало. Це вже, як кажуть, рідкісний птах. Взяти в бібліотеці книгу, повиривати з неї сторінки, повирізати фотографії, ілюстрації, повернути бібліотеці понівечену книгу на це в наші дні зважиться далеко не кожний. Дмитро Андрійович зважився, і ганьба йому за це. Але він явище не типове, не про нього мова. І знову ж таки, хоч і понівечену, а книгу бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна він повернув. ЛЮБІТЬ КНИГУ... Явище, на жаль, досить типове, коли книгу не повертають взагалі. І не одну, а кілька книг. І затримують книгу в себе не на тижні чи місяці, а на довгі роки. Практично книга (і не одна!) для бібліотеки перестає існувати. У каталозі вона значиться, а на бібліотечній полиці П немає. І як воно так виходить, громадяни шановні? Взяти камінь і висадити вітрину в магазині це злісне хуліганство, і воно сумно закінчується для того, хто висаджує вітрину. А видрані з книжки кілька сторінок, вирізані ілюстрації чи фото ці «діяння» прирівнюються мало не до дитячих пустощів. Не повернути копійчаного боргу не дозволяє нам кодекс честі, а не повернути вчасно (або й взагалі не повернути) кілька бібліотечних книг не заважає ніякий кодекс ніякої честі. Честі у таких випадках, як кажуть в західних областях нашої республіки, «не є». Київські бібліотекарі передали в редакцію довгий список своєрідних «ювілярів». Це люди, які можуть відзначати «ювілей», «знаменну» дату, коли…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"