Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №07 Сторінка 2

Журнал Перець 1973 №07 Сторінка 2. ,.а. надходить до ре-людину. У всяко-наведених у листі За кожним листом, що дакції, ми звикли бачити му разі до перевірки фактів. На жаль, після перевірки людину віднайти вдається не завжди. І фігурально кажучи, і прямо. Немає часом за листом людини. Є законспірований наклепник, ябеда, сутяга. Особливе місце посідають листи, в яких, м яко кажучи, правда і не ночувала, але підписані вони справжніми прізвищами. Яку мету переслідують їхні автори? Може, вони належать до того типу, що: «Тільки ми з вами, мамо, правдиві, а решта людей на світі брехуни»? Може, вони свято вірять, що тільки на них пролилось одкровення, т льки їм спущено благодаті побачити правду, а решта ходить засліплена? Що ж, є й такі. Нещасні люди з хворобливою уявою, їх можна тільки пожаліти. Співчуття не викликають дописувачі типу: Писав і буду писати! І нічого ви мені не зробите! От, наприклад, громадянка П. П. Шевченко з села Нова Буда, що на Черкащині, надіслала Перцеві листа. Прочитавши його, в редакції дійшли висновку: якщо й буде коли-небудь кінець світу, то почнеться він саме з села Нова Буда. В магазинах там торгувати нічим, правління колгоспу нічого собі не думає, будматеріали розкрадаються, дороги не ремонтуються, внаслідок чого поламані автомашини догори колесами обабіч шляху десятками валяються. Словом, хоч сядь та й плач, хоч стань та й реви. Негайно було послано листа на перевірку. І наслідок перевірки такий: «...жоден факт не підтвердився. Громадянка Шевченко і ІТАК МОЖНА і раніше неодноразово писала у різні інстанції наклепницькі скарги». А ось тип дописувачів, які діють за принципом: «Тримайте злодія!» Агроном-інспектор із Ковельської державної насіннєвої станції Макієнко Г. П. написала редакції листа, що керівництво цієї станції упереджено до неї ставиться, нізащо накладає стягнення тощо. А при перевірці виявилося, що сама Макієнко несумлінно ставиться до своїх обов’язків, порушує трудову дисципліну, за що їй і оголошено стягнення по адміністративній лінії. Все виявилось простим, як «драстуй-те»: ви мені догану, а я на вас у редакцію поскаржусь. Побачимо, чиє буде зверху! Я вам нерви попосмикаю! Але найчисленніший тип так званих «псев-доанонімників». Класичний тип анонімника, який підробляв почерк, посигав листи без зворотної адреси і навіть із сусідньої пошти, щоб краще замаскуватися, на сьогоднішній день майже виродився. Тепер здебільшого лист має і адресата, і з юротну адресу. А в ньому факти, факти, тільки факти. Громадянка Буршинська з села Дякове (Ворошиловградщина) занепокоєна…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"