Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №17 Сторінка 9

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1973 / № 17 / Сторінка № 9
Перець 1973 №17 Сторінка 9 - Гуморески. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА ЛІТЕРАТУРНІ НАРОДИ ХЛОРОФІЛЬНІ УСМІШКИ Сиділа в ботанічному І тулилась до лавки, На якій зосталась твоя тінь.., І ти віч на віч Із пером... Пливе паром... Я ковтаю рубаї Хайяма Замість таблеток... Тож давайте залишимо Всі гіпотези й антигіпотези І просто повіримо У хлорофільні усмішки... (Наталя ЛИБІДЬ. «Хлорофільні усмішки». Газета «Молода гвардія» від 20 травня 1973 р.). ї Е Відколи Максим Іванович купив собі автомашину, він операції робить тільки таким способом. Сиділа в Голосієві і тулилась до лавки, де спочивав Максим Тадейович, де Тичина грав на арфах, де інші великі очима лебедів голубили. І плив озерцем паром, стояв на ньому парубок з пером замість ратища, з хлорофілом на устах замість усмішки, ковтав рубаї Хайяма замість таблеток і запивав моїми віршами. Казав мені він: «Облишмо всі гіпотези й поетичні протези, а просто повіримо в те, що можна сміятися хлорофільно, сміятися хлором і фільмом, флорою й формою». А я сиділа і себе не знаходила серед зелених верб, бо тан хлорофільно сміялась! Віктор БАРАНОВ, студент Київського університету. В Я сидів у кав'ярні «Під каплицею» і поволі смоктав із кухля пиво. На мене чекало безліч справ, і варто було б швидше із тим кухлем справитися. Але поруч, в імлистому кутку за загорожею з порожніх бокалів, нахилившись один до одного, напівголосом вели бесіду двоє невідомих. І саме це змушувало мене затримуватись. Спочатку цікавість брала. А через якийсь час мене так взяло, що, якби навіть я підвівся, щоб піти, то, вочевидь, на другому кроці розтягнувся б на підлозі, як останній п’яндига. ...його давно пора прикінчити, сказав по якійсь хвилі один із тих двох і товстою ручи-ською потер собі груди. Але як? гаряче прошепотів інший. Ти мені друг, тож буду відвертий. Колись один мій знайомий зробив це біологічним, так би мовити, способом отруїв. І навіть найменша підозра на нього не впала. Тобі незвично, бо не маєш досвіду. А є люди, яким це раз плюнути. Найми... Серце моє зафітькало, затіпалося, як стара шкарпетка на шнурку, і мені звело ліву руку. І де він узявся на мою голову?! Ніколи я навіть мухи не зобидив, а тут мокре діло... Рука не здіймається... Усе було абсолютно ясно: ті двоє замислили відправити когось на той світ. Отой, ніби інтелігентніший, із портфелем, видно, сам на це не пішов би. Але другий, з тими ручиськами... До речі, як його звати і з чого все почалося? запитав рукатий. Як насправді звати, не знаю, а кличка в нього Франц... Принаймні на Лісових Озерах, де я минулого року відпочивав, так звав його якийсь лісник. Там, власне, він і прилип до мене... А я, дурний, і додому його привіз. Тепер не маю спокою. Розмова урвалася, бо підійшов офіціант. Ті двоє розрахувалися і пішли до дверей. Я по-масував стегно, розтер руку і теж пошкандибав до виходу. ГУМОРЕСКА На свіжому повітрі трохи оговтався. Пішов за ними назирці, сподіваючись побачити по дорозі міліціонера. Але міліціонерів, як на лихо, не було. І де тільки та…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"