Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №15 Сторінка 7

(Гуморески)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1973 / № 15 / Сторінка № 7
Перець 1973 №15 Сторінка 7 - Гуморески. Мал. І АЛЕКСАНДРОВИЧА ЩЕРБАТА СОВІСТЬ У цю подорож на Волинь я вирушив, щоб подивитися на Ярослава Іва-нюка. Бо якщо в листі до редакції написано правду, то Іванюк рідкісне явище не тільки на Волині. Я вірив народному прислів’ю, що й у хорошій отарі може бути паршива вівця. Проте повірити у те, що здорова глуздом і душею людина може втратити елементарну людяність, було важко. Та от приїхав, поцікавився. В листі правду писали. Півторарічний хлопчик Ярослава Жовтобрюха Алік грався біля балії з вапном і впав туди обличчям. Підоспіла фельдшер, промила йому очі. Але, щоб повністю врятувати дитині зір. треба було хлопчика негайно везти до Торчина в лікарню. Ярослав Жовтобрюх підбіг до Ярослава Іванюка, що нагодився з молоковозом; Підвези... А я вже сьогодні був у Торчині, кинув байдуже той, розвернув машину і поїхав додому... Нещастю запобігли. Водій Анатолій Мачеброда не рахував, скільки він разів того дня де був, лікарі не рахували, скільки хворих вони того дня вже прийняли, не заїкалися про те, що закінчився їх робочий день. Тепер хлопчик здоровий. Хлопчик бачить. Я дивлюся в очі Ярославу Іванюку. Він відвертає погляд. На свій молоковоз. На сонце, на зелень дерев. Я уявляю: не нагодися із машиною Анатолій Мачеброда. і Алік усе подальше своє життя міг не бачити ні сонця, ні зелених дерев.., У вас є діти? питаю. Він пожвавішав. Є. Двоє. Десятирічний хлопчик і шестирічна дівчинка. Може, ви ворогували з Жовтобрюхом? Що ви! Ніколи. Ми разом до школи ходили... А чого він до мене причепився?.. Що я, тільки один шофер у селі?. Мені ще бочку треба було помити... Щоб потім молоко не скисло... Він собі стоїть і курить, а я за його дитину маю переживати... 1, взагалі, я його не чіпаю, я від нього нічого не хочу, чого він до мене чіпляється... Зібралися якось механізатори день на громадських засадах попрацювати. Та Іванюк навіть носа не показав. Плювати йому на те, що колектив вирішив. Забрали тоді від Іванюка машину. Потім вибачили Гадали, одумався, навчився поважати людей. Дозволили за кермо сісти. А він, маєте, знову: «Чого це я?» Бачите, правління колгоспу не закріплювало ж за ним дитини Ярослава Жовтобрюха, то чого ж він має за неї переживати? Звичайна логіка бездушного індивідуаліста: «Я від нього нічого не хочу, хай він до мене не чіпляється»: Нема закону, який передбачав би покару за бездушність. Але є людський колектив Є норми нашої соціалістичної моралі, якими той колектив керується. І бездушна поведінка Ярослава Іванюка обурила членів колгоспу Імені Мічуріна На своїх зборах вони вирішили просити автоінспекцію позбавити Іванюка шоферських прав... Людині із щербатою совістю і машину довіряти ризиковано. . ДУДАР, спец. кор. Перця. с. Садів Луцького району Волинської області А ти у Прокопа Григоровича запитай, він усі новини знає... Я прокинувся, як завжди, о сьомій і відчув, що у мене…
 Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"