Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №19 Сторінка 7

Перець 1973 №19 Сторінка 7. Аршавір ДАРБНІ СМЕРТЬ І ПІДЛАБУЗНИК Так сталося, що Смерть У мороці нічнім, Як небо все Заслалося грозово, З дороги збилася, Блукала й помилково Потрапила До підлабузника у дім. Господар дому зблід. О жах! Забракло слів. Та вмить знайшовсь: За звичкою своєю, Швиденько стіл накрив Для гості И перед нею Низесенько вклонивсь, До столу запросив. З'явилося вино Найліпше, далебі! Горілочка Ще й порося під хріном, А на десерт халва Із виноградним гроном... Господар сам налив І гості і собі. І Смерть розчулилась: Ого, який прийомі Мене ж повсюди лають, Звуть каргою, Усіх живих Страшить Побачення зі мною, А ти, дивись, який: Ще б'єш мені чолом! А ти частуєш, Догоджаючи мені, І лестишся медовими словами, Як соловей в гаю, Щебечеш до нестями, Все компліменти Розсипаючи рясні. Клянуся, вперше це Така мені хвала. Не знаю ласкавішої особи! Не приховаю я Мені ти до вподоби. Як добре, що в твій дім Зненацька я зайшла!.. І, вельми вдячна. Смерть, Все зваживши як слід, Вподобавши підлизу отакого, Його, після трапези. Достроково З собою захопила на той світ. З вірменської переклав Валентин ЛАГОДА. Мал. Володимира АБРОЯРА Без слів. Бабкен КАРАПЕТЯН ЗАЄЦЬ БАЙКА Раз якось на галяві лісовій Погожою весною Стрибали зайченята на траві І пустували між собою. Аж вийшла на галяву Лань, Спинилась полохливо... А старший Заєць меншому: Поглянь, Яка вона красива! А роги, як букет у неї, В цієї Лісової феї... Подумаєш! Велике диво! Зайчатко пирхнуло глузливо... Е ні, старий, до речі, каже діло, Зайці загомоніли всі, А то од заздрощів плете, мале дурбило, Не тумкає нічого у красі... Мал В. АБРОЯРА Без СЛІВ. Аршавір ДАРБНІ ПИШНИЙ ХВІСТ Аж ось, неподалеку, на узгірку Озвався Вовк, оту почувши спірку: Ти що, старий Вухань, Тут мелеш на галяві? Красиві, кажеш, роги має Лань?! По-моєму якісь пеньки трухляві. Зате в моїй ось пащі, Напевне,…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"