ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №04 Сторінка 13

/ Перець /Журнал перець / Рік 1973 / № 04 / Сторінка № 13

Перець 1973 №04 Сторінка 13. МОЇ ОДНОПЕРЧАНИ Солдатський гумор чимало із вас, шановні читачі, знайомі з моїми близькими родичами. Деякі із них за нашою сімейною традицією теж Перцями зовуться. Прізвища, щоправда, у них різні . то Перець Херсонський, то Львівський Перець, то ще якийсь. Приємно сказати, що є в нашому роду і солдат. Зовуть його Перець Прикарпатський. Він, як сам каже, солдат безстрокової служби. .Зброя його, хоч і дуже старого, але безвідмовного, перевіреного на практиці і незамінного зразка сміх. Бувши в Києві у відрядженні від газети Прикарпатського військо, вого округу «Слава Родиньї», він завітав до мене в гості. Користуюся цією приємною нагодою, щоб познайомити вас із вірним другом наших славних воїнів Перцем Прикарпатським. З орбіти рядового Кочкіна УТОЧНИВ ЗА СТАТУТОМ ЩО НАКАЖЕТЕ Знайомлячись із новим поповненням, старшина роти вишукував серед молодих солдатів спеціалістів. Він записував собі у блокнот: «столяр», «маляр», «муляр» і т. д. А ви, солдат, що умієте робити? запитав він Кочкіна. Що накажете, товаришу старшина, відповів той. Старшина роти оголосив одному недбайливому солдатові наряд поза чергою. Товаришу старшина, запитав Кочкін. А що, хіба за нарядами Раз, командує Рядовий Кочкін, візьміть ногу! Чию, товаришу сержант? У СТРОЮ командир відділення. І ще одне пояснення, сказав старшина на інструктажі наряду. Ви, рядовий Кочкін, є караульний посту номер п’ять. Біля дротяної загороди зупинилася громадянка тає: «Солдат, котра година?» дії? Кочкін мовчить. Ну, відповідайте! Не можу. пи- Ваші Я ж караульний, товаришу шина. ЇЇОМИАКА р.цом» Сиийй «Ні». «Але ж ви зустрічались з нею на вокзалі?!» майже вигукнув Сьомкін. «Як так ні?!» здивувався Ось же у телеграмі...» року. Рядовий ні сіло ні впа-підступаємо Сталося це в нашій роті за два дні до Нового Олександр Сьомкін, знаний усіма веселун і говорун, ло, спохмурнів, як осінній день. І сяк і так до нього мовчить. Еге, думаємо, справа серйозна. Треба рятувати товариша. Відправляємо делегацію в складі нашого комсгрупорга до командира роти. Так і так, доповідає він капітанові, з рядовим Сьомкіним щось неладне скоїлось. Покличте, каже капітан, його до мене. З’явився Саша. Капітан ввічливо пропонує йому сісти і починає дипломатично: «Щось не впізнаю я вас, товаришу Сьомкін. Чи не хворі, бува? А може, вас хто образив? Чи неприємні вісті з дому?» А Саша ані гу-гу. Капітан змінив тактику: з дипломатичного тону перейшов на командирський підвівся і наказав Сьомкіну встати. Саша зірвався на ноги. Руки по швах, виструнчився, перед себе дивиться - не моргне. А капітан наказує: «Відповідайте хоча б «так» чи «ні»! Ви хворі?» «Ні», відповідає Сьомкін. «Вас обра-«Ні» рубає Саша. «Може, лю- «Дружина?» «Ні!» капітан.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"