Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №04 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1973 / № 04 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1973 №04 Сторінка 4. (Передсмертний лист кроля Вуханя своїм кроленятам) Любі діточки. Пролупите ви оченята, а там, де сидів ваш тато, вже й місце прохололо. І не побачите більше свого тата. Аби хтось не лихословив, що батько ваш був вітрогон і через амурні справи кинув вас напризволяще, пишу оцього листа. Було то два роки тому. Ви ще й на світ не просилися. Я манюній був. Прибіг мій тато, а ваш дідусь, і радісно: Братці кролики! У Черкасах всесоюзний семінар секретарів райкомів комсомолу зібрався. Питання кролівництва обговорюють. Щоб нас більше вирощувати. Ур-р-ра! запищали ми. Раз люди до нас із увагою, то й ми їм віддячимо. Шапками кролячими їх засиплемо. Комсомол слова на вітер не кинув. І ми довели, що кріль базікати не любить. Через рік по кілька десятків кролів у кожному дворі було. Майже в усьому Чорнобаївському районі. Та й в інших районах Черкащини. Якось чую піонерка Катя, годувальниця наша, каже дідусеві: Завтра заготівельники приїдуть. Кролів приймати. Нарешті, думаю, і мій час настав людям віддячити. Скільки можна їх об'їдати уже листопад. Нащадків зоставив. Жиру нагуляв. Хутро не линяє. Сів до гурту у дідів мішок і поїхав на його спині. Приїхали на майдан. Тут нашого брата видимо-невидимо. У клітках, у мішках, у ящиках. Ось-ось мала дійти черга до нашого мішка, коли заготівельник каже: Баста! Більше приймати не буду. Люди зняли рейвах, обурюються. Я, каже заготівельник, не винен. Вказівка. Не більше п’ятисот голів у день. Завтра у Васютинцях. Того ж вечора дід почепив мішка з нами на велосипед і подався у Васютинці. Зайняти чергу. Баба благословила нас у дорогу лайками на адресу тих, хто «дає такі вказівки». Наступного дня повернулися додому. Тепер баба лаяла діда. Що не пронирливий. Мандрували ми ще довгенько. Від села до села. По всьому району. Дід уже міг би керувати гуртком «Люби і знай свій рідний край». Ми з першої категорії вже з'їхали на другу. А може, й з кондиції вискочили. Тоді й надумав я спробувати самому здатися. Пострибав до завідуючого Чорнобаївською конторою «Заготскотовідгодівля» В. І. Луняки. Василю Івановичу, пищу, візьміть мене. Не за себе побиваюся. За піонерку Катю. Доглядала мене. Годувала. Доводила, що я людям потрібний. Не можу, каже. Ти надплановий. А за надпланових шию милять. І показав папірець із Золотоніського птахокомбінату. Де написано, що надпланових повертатимуть. Подався я в Золотоношу. На птахокомбінат. До директора В. О. Науменка. Мовляв, так і так. Усе-таки я м’ясо і хутро.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"