Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №04 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1973 / № 04 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1973 №04 Сторінка 3. що ше «НЕ ВВІ»? їхав автобус 19 01 ЛВН. Доїхав до зупинки і став. Водій впустив у машину кількох дорослих пасажирів, а перед дітьми, що попросили підвезти їх до школи, рішуче зачинив двері. Та майте ж бога в серці! спробувала заступитися за малюків бабуся, що сиділа найближче до шоферської кабіни. Водій був прогресивним працівником автотранспорту (щомісяця одержував прогресивку). В бога він не вірив. І щоб ні у кого з цього приводу не виникло сумнівів, він господа-бога, всіх його родичів по материнській лінії, а також бабусю з дітьми послав під три чорти. Коли ми цю історію переловіли Анатолієві Са-зоновичу Ісаченку заступникові начальника Одеського обласного управління пасажирського автотранспорту, він аж за голову схопився. Це не шофері вигукнув він. Це якийсь нелюд!!! Коли ж трохи заспокоївся, то цілком доречно зауважив: А, судячи по номеру, машина була не наша, не одеська. Звичайно, він мав рацію тралилася ця історія на маршруті Львів Бориня. Так я й гадав, жваво відреагував Анатолій Сазонович. На Львівщині, кажуть, часто погода погана буває. І розтлумачив, що погана погода погано впливає на настрій водіїв. А через йога* ний настрій у шоферів І виникають оті конфлікти з пасажирами. А втім, додав Анатолій Сазонович, ми тут, в Одесі, хоч і сидимо коло моря, але не ждемо погоди. Ми самі ту погоду робимо. От погляньте... І виклав на стіл один наказ. Потім другий. За ним третій. А до наказів додав ще кілька інструкцій та настанов, підписаних керівниками обласного управління автотранспорту. Вони у най-категоричнішій формі попереджали своїх підлеглих, що дітей, які живуть далеко від своїх шкіл, обов'язково треба підвозити. І не ТІЛЬКИ ПІДВОЗИТИ, але й виявляти до них якомога більше чуйності й такту. Заради святої Істини треба зразу ж відзначити, що старання керівників автотранспорту не пропали марно. Чуйність і такт стали для водіїв автобусів Одещини повсякденною нормою поведінки. То на Хмельниччині чи на Чернігівщині шофери, будучи у поганому настрої, Інколи ще собі дозволяють крикнути на школяра, що пнеться в автобус, а на Одещині боронь боже! У шоферів Одещини серця сповнені ніжністю до ближнього. Особливо до дітей. Куди це ти, дитинко, так летиш, що аж за хекалося? Та до школи, в Жеребкове. О, у такому разі поспішай, рідненький, бо спізнишся. Туди ж шість кілометрів! То, може, підвезли б? З радістю, голубчику. Та хіба ж…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"