ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №05 Сторінка 3

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1973 / № 05 / Сторінка № 3

Перець 1973 №05 Сторінка 3 - Гуморески. Жити можна Дали перцю! Голові Василівсьної сільради До-линського району Кіровоградської області Шлінчаку А. А. все якось не давалась служба. Точніше кажучи, була не до серця. До серця голові були кавалерські справи. Туди кивне, уди моргне, там погуляє. Місцевим жінкам просто проходу не було від його залицянь. Жителі села написали про це Перцеві. Секретар Долинського райкому партії т. Пдулянов повідомив редакцію, що за аморальну поведінку Шлін-чака А. А. з посади голови сільради звільнено. МОНОЛОГ ...Я людина маленька. Це мене цілком влаштовує. Академіїв не кінчав і не збираюся кінчати; слава богу, й так живу не гірше якого-небудь професора. Про мої скромні запити свідчить хоч би такий факт. Працював я на Київській базі шкірсировини. Не найбільшою шишкою був, але й не останньою спицею в колесі. Проте добровільно залишив столицю і поїхав працювати на периферію у Білу Церкву. Пропонували непогані посади, але я вдовольнився місцем заготівника у райзагот-конторі. І не шкодую. Матеріально моя скромність винагороджується (детальніше про це скажу нижче). У моральному відношенні мені теж непогано: ніхто не лає за низькі показники і таке інше. Трапляється, щоправда, коли викрою дещо для сімейного бюджету на кролячих шкурках, то який-небудь грамотій одразу строчить скаргу на Коровіна (Коровій це я). А мені від цього ні холодно, ні жарко. Поскаржаться директорові заготконтори Марку Менделевичу Ліокумову він на людях нагримає на мене, а після роботи зайде, заспокоїть. Поскаржаться вище Марк Менделевич візьме удар на себе, а мене попередить: Сашо, будь обережніший. Інакше не можна. Одне діло робимо. А в нашій професії без певного риску не обійдешся. Коли настає сезон, до мого ларка не протов пишся лізуть, щоб кролячі шкурки здати. Свіжа копійка так і проситься до кишені. Треба тільки трохи психологом бути, правильно оцінити того чи іншого клієнта. Набитим оком я відразу визначаю: кому квитанцію на прийняті шкурки треба виписувати, бо інакше галас здійме, а кому можна по карбованцю без квитанції дати і то радий буде; кому якісні шкурки лише четвертим сортом можна оцінити, а кому не нижче другого. За день проходить переді мною чоловік двісті-триста. Це тисяча-півтори шкурок. Чимало здавачів обходяться без квитанцій. Коли більше, коли менше. 24 грудня, наприклад, за якусь годину дев’ятьох таких обслужив. А бувають урожайніші дні. Після роботи я встановлюю, на яку кількість шкурок у мене немає квитанцій. Після цього визначаю їх якість (ясна річ, не за тим принципом, що клієнтурі) і виписую квитанції. Зрозуміло, не на реальних людей. «Поселяю» їх у віддалені від райцентру села, такі, як Озірне, Бикова Гребля, Яхни, Глеваха і т. д. Щоб важче було перевірити. Що мені це дає? Дещицю. От, наприклад, з 9 по 19 листопада того року я виписав 62 квитанції на вигадані прізвища. Це 1285 шкурок на 3548 карбованців. Навіть якщо половина, а то й дві третини здавачів з якогось дива самі назвалися вигаданими прізвищами, і то, як бачите, на кишенькові витрати мені дещо лишилося. Крім того, на ці фіктивні квитанції ще й до двох тонн комбікорму одержали. Спасибі директорові моєму, Марку Менделевичу, вступається за мене. Дохідливо пояснює усім, що не я винен у цій ситуації, а інструкція. Мовляв, вона не забороняє, але…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"