Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №06 Сторінка 3

Журнал Перець 1973 №06 Сторінка 3. Зооафоризми Горлом, горлом бери! учив Шавку Кундель. Відмив кігті, і совість чиста. Природа недарма наділила Тигра арештантською смужкою. Пегас із царської конюшні. Слимак'не вередливий: все життя сидить під одним дахом. Ідучи на Ведмедя, гав не ловлять. Світогляд Павука обмежений його павутиною. Думати треба, повторював за господарем Папуга. Позиція Живця: сам на гачку й інших підманює. Орлам і на пташиних правах живеться непогано. Нарекли птаху Секретарем, а з граматикою не ознайомили. «Попав у яблучко!» зрадів Черв'як. Думав рогами. Микола ПОЛОТАЙ. Щоб сказати, що я дуже хотів зробити це відкриття то ні. Просто наштовхнув колега. Каже: А чому б тобі не зайнятися дослідницькою роботою? Не зробити якогось відкриття?.. У тебе ж таке аналітичне мислення... Ці слова я згадав у місті Комсомольському Донецької області, коли побачив отакі телеграми на адресу Комсомольського рудоуправління тресту «Вогнетривнеруд» Міністерства чорної металургії УРСР: «Відсутність вапняку ' завод грані зупинки. Мелітопольський силікатний». «Завод зупинено через відсутність вапняку. Криворізький силікатний». «Відсутність щебеню зупинено роботи пускових об'єктах. Єнакієвмета-лургбуд». «Відсутність вапняку Василівський вапняний завод зупинено...» Я вирішив: досліджувати, що таке вапняк, не варто. Бо сучасній освіченій людині і так зрозуміло, що для будівельних організацій це будівельний матеріал, для металургійних заводів флюси, для цементних, й ШРД» дач, Ш№ЙТГЛ вапняних та інших промислова сировина. Якщо я скажу, що цей вапняк добувають у кар'єрах Комсомольського рудоуправління, також не відкрию Америки. Єдине, де я можу проявити свої аналітичні здібності, це дослідити, чому не отримують вапняку заводи-споживачі. Бо лише за половину минулого року таких телеграм надійшло в рудоуправління близько трьохсот. Либонь, мало видобувають? висловив думку перед начальником відділу збуту рудоуправління І. Ю. Скляровим. План місячний мільйон тонн, а річний, звісно, вдванадцятеро більший. Певно, не виконуєте? натякнув делікатно. Виконуємо і перевиконуємо... Не відкривши тут нічого, я подався на залізницю. На станцію Караку-ба, яка обслуговує рудоуправління. Але й тут мене чекала невдача: Плани перевезень щороку виконуємо і перевиконуємо! дуетом вбили мої надії начальник станції В. Д. Кисельов та його заступник Г. І. Юзвак. Бачу, що плакали мої сподівання на відкриття. У чому ж річ? питаю знову у І. Ю. Склярова, до якого пригнав мене розпач невдахи. Рудоуправління план виконує, залізниця теж, а споживачі вапняку на сполох б’ють? Справа така, розтлумачив мені І. Ю. Скляров Скажімо,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"