ГУМОР І САТИРА

Перець 1973 №01 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1973 / № 01 / Сторінка № 5

Перець 1973 №01 Сторінка 5. «У період тимчасової окупації західних областей Української РСР німецько-фашистськими загарбниками і після вигнання гітлерівців з території УРСР Ку-п’як, очолюючи так звану «боївку» організації українських націоналістів (ОУН), вчинив ряд терористичних актів, керував масовими звірячими розправами над радянськими службовцями і мирними радянськими громадянами, у тому числі над жінками, дітьми і стариками, у селах Кам’янко-Бузького, Бродівського, Золочівського районів, містах Львові та Буську. Куп'яком і його групою було вбито понад радянських громадян, повністю село Адами у 300 дворів» Із офіційного повідомлення .... стерстві закордонних справ СРСР. Злочинця до відповідальності», опублікованого в радянських газетах від 24 жовтня 1964 року. злочинною чоловік спалено «В міні- У Новий рік уступивши, хотілося б, як то водиться, поговорити про щось радісне, приємне, веселе. Хотілося б навіть віддати данину традиції написати про те, як чиясь там гаряча мрія збувається. Щодо мрії то за цим затримки наче й нема. Саме про неї і річ поведемо. А от з приємним та веселим у нас цього разу нічого не вийде. Але почнемо все-таки з того, що минулого року в канадському місті Торонто, в готелі-рестора-ні «Мейфейр Інн» зібралася отака собі весела компанія Була вона вже трохи «під газом». Шановні добродії, гукав підпилий бізнесмен, я щасливий, що бачу вас у своїй ресторації і можу поділитися з вами своєю радістю. То, перепрошую, якийсь дурень сказав, що високосний рік нещасливий! Для мене то щасливий рік: нарешті оцінили-таки мої заслуги! Нарешті моя прадавня мрія починає збуватися! Я висунув свою кандидатуру на депутата федерального парламенту Канади! Слава! заволали постійні клієнти, для яких із нагоди цієї оказії щедрий господар велів видати в борг по подвійному віскі з содовою та по гальбі пива. А хто ж, пане меценасе, напоумив вас на таку мудру акцію? улесливо пискнув один із клієнтів, сьорбнувши дармового пива. Провидіння! сказав господар. Правда, мені й самому ніколи це з думки не сходило, але не наважувався. Аж це приснився нещодавно покійний лідер нашої поступово-консервативної партії Джон Діффенбейкер. І сказав: «Ви наш друг з українського кореня, а до того ж ресторатор, і гроші у вас водяться. Ваше місце у парламенті. Займайте його, пане Куп’як, та старайтеся задля нашої Канади, а принагідно відбудовуйте вашу Україну, бо вона конче того потребує. Благословляю!» Добродію Дмитре, злизуючи з гальби пивну піну, озвався з кутка іще не дуже захмелілий гість. На якого дідька вам зайва морока з тим депутатством? Хіба мало клопотів маєте в своєму готелі та в ресторації?! І про чистоту в клозетах дбати треба ж, і про рекламу думати, бо ж чимало наших тутешніх шляк би їх трафив! українців од вашого славного закладу носа вернуть. А ви ще й парламент берете на свою голову. Дурню! ввічливо пояснив господар. Готель, ресторація то для мене тільки хоббі. Тут усі свої, то можу сказати, що коли сорок шостого року я втікав з України сюди, то хоч і дуже поспішав, але таки прихопив із собою якусь торбу з награбо... тьху ти... назбираними каблучками, перснями та усякими там золотими зубами. Бо, прошу панства, тоді в мене таке хоббі, як ми тепер кажемо, було колекціонувати отакі всякі дрібнички. А тут хоббі моє змінилося до бізнесу потягло. Та не викидати ж було мені тієї колекції. От я й придбав за неї оцей гогель-ресторацію та й зайнявся бізнесом. Теж для розваги. Хоббі то таке. Воно міняється. Сьогодні, скажімо, ресторація, а завтра, може, й чим іншим займуся. А от політика то єдине, що мене завжди цікавило. Як зранку не подумаю про політику, то навіть наш рідний український сендвіч із салом у горло не лізе. Вроджений політик я та й годі! Ще змолоду нею займався. Ге-е! Які гарні політичні акції я проводив у Ка- м янко-Бузькому, Бродівському, Золочівському районах на Львівщині! Жоден політичний супротивник не міг мені нічого заперечити. Ані дванадцятирічна Олена Вовк, ані дев’ятирічний Євген Балковський разом із його п’ятирічним братом Богданом, ані навіть Зіновій Вуйцик, якого я в політичній суперечці заставив-таки назавжди замовкнути, коли йому було 10 місяців та ще й 16 днів од роду. Політика, прошу панства, штука тонка. Тут, якщо хочете, щоб ваш супротивник не міг вам перечити, то треба знати, який аргумент проти нього вжити. Мене ж цього вчити не треба.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"