ГУМОР І САТИРА

Перець 1974 №04 Сторінка 11

(Гуморески, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1974 / № 04 / Сторінка № 11

Перець 1974 №04 Сторінка 11 - Гуморески, Народні усмішки. КОЛОВОРОТ ГУМОРЕСКА Дайте головного механіка. Геннадію Михайловичу? Вітаю Пошліть, будь ласка, ремонтників у котельну нашого ЖЕКу. Поламка у них там. Тільки негайно. Самі розумієте: з котельною жартувати не доводиться. Люди ж у квартирах померзнуть. Алло! Мені ремонтно-механічний цех. Це Книш. А де Шершньов? Дайте йому трубку... Що як зовсім зняти трансмісію і допоміжний блок? О, ідея! Зніміть його. Як кого? А-а, здрастуй, Павле Івановичу! Це ми тут про своє дебати точимо. Дзвонив Гайдай, йому чогось припекло у котельну ЖЕКу ремонтників послати. Та не прибідняйся, не прибідняйся, що людей нема. Знаю я тебе. Ну, бувай! * Алло! У них там мертвий час чи що? Алло! Дайте тридцять два. Алло! Надю? В тебе голос такий же красивий, як і зовнішність. Ні, не компліменти говорю, а констатую незаперечний факт, відображаю, так би мовити, яскраву дійсність. А як, до речі, в тебе з нарядами? Закрила? Правильно, крий їх швидше, Надійко, бо бухгалтерія нас мокрим рядном накриє. Між іншим, підкажи мені, де Глушко. Нумо поклич його. Андрію! Слухай: у котельні ЖЕКу знову щось прорвало чи лопнуло. Пошли там чоловіка зо три. Та мені воно потрібно, як і тобі. Начальство звеліло... То пошукай когось. У відгулі? Коротше: вирішуй сам. Ти ж майстер.». У-у-ух! Насилу знайшов тебе, Петровичу. Капітально законспірувався. У крематорії і то, мабуть, менше диму. Ну, чого відразу кип’ятишся! Жартую, жартую... Слухай. Діло є. Докурюй, бери інструмент і заскоч у котельну ЖЕКу. Щось у них полетіло. Ти ж розумієш: нам воно з тобою до лампочки, але ж крику буде чортзна-скільки. Виручи, дуже прошу... Та який же це кінець дня! Пів на першу. Отже, домовились? Тільки ж не підведи, а я вже у наряді врахую. Накину дещицю. На складні умови... Васю, здоров! Давненько не бачилися. Як ти тоді додому добрався? Нормально? Я теж. Правда, жінка бурхливі овації влаштувала, аж стеля здіймалася. Та я вже звик... Іду оце на Пушкінську, в котельну. Вічно за всіх тягти доводиться. Ні, ні, Васю, і не вмовляй. Що? Та нікого я не боюся! Хай лиш скажуть що-небудь. Заяву на стіл, рощот у зуби. Слюсарі-ре-монтники тепер цінніші за інженерів. Мене он уже місяць в одне місце сватають. Робота, кажуть, не бий лежачого, а платня на двадцятку вища. Тут же, як віл, тягну з ранку до вечора. Та ось зараз кінець робочого дня, а мене погнали в ту котельну... А воно там є? Сам бачив? Ух ти, та ще й бочкове! Ну, умовив. Ходім швидше, тільки ж і пляшчину варто захопити. Під горілку пивце краще йде. Трьошка? Завжди знайдеться. Як же мужчині без трьошки!.. * Алло! Гайдай нікого не було? Я рядився!.. слухає. Знову з котельної? Як ж іще тиждень тому…

Гуморески Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"