Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1974 №03 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1974 №03 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ Після майже трирічної перерви вперше відкрито двері клубу села Онуфріївни Баштансьного району Миколаївської області. Під бурхливі оплески керівників села зал нлубу зразу ж заповнили 10 тисяч кілограмів колгоспної цибулі. Це тільки наше перше досягнення, заявив схвильований голова колгоспу, вдивляючись у переповнений зал. Посиливши масово-виховну роботу, ми доб’ємося такого становища, що тут і яблуку ніде буде впасти. Телеграфне А.Х'ЄМТС’ГЗіО Перхіл ЦІЛКОМ ТАЄМНОЇ Під таким девізом уже два роки працює радіотрансляційна мережа у селі Соснині Іваничівського району Волинської області. Щоб почути хоч якийсь звук, треба щільно притулити вухо до самого репродуктора. За два роки, що минули. згадують мешканці села, репродуктори тільки двічі загомоніли були на повний голос тоді зв’язківці попереджали абонентів, що плату за слухання радіо треба вносити наперед. НЕВИДИМИЙ ХОДИТЬ... РОВЕНСЬКА область. (Кор. ТАП). Автобус найновішої конструкції курсує між селом Ільпінь і містом Здолбу-нів. Пасажирів бере скільки влізе і ще трохи. Навіть для учнів, що в школу поспішають, і то в ньому місця вистачає. Єдина вада цього автобуса те, що його не видно. Тобто в документації Мізо-цького автопідприємства він є, а на трасі Ільпінь Здолбунів ніхто його у вічі не бачить. ТРУДОВИЙ УСПІХ Громадськість міста Борз ни (Чернігівщина) порушила клопотання про присвоєння звання кращого будівельника Д. Морозу. Він, як виявляється, за одну ніч здійснив те, чого за цілий рін не спромоглися зробити інші будівельники, з’єднав обидва береги річки Борозенки надійним містком, по якому тепер усю зиму зможуть ходити машини і люди. Достойно оцінивши високу продуктивність праці Діда Мороза, мешканці Борз-ни вирішили попросити, щоб він щось зморозив і на інших будівельних об’єктах, здача яких зволікається. НІЧ у будинку творчості З і І І ї Е І е : з І а ...Мене розбудили десь посеред ночі Хрипкі голоси чоловічі й жіночі. Такі, як опісля весілля й простуди... Злостились, неначебто люди й не люди. В кімнаті, крім мене, нікого ж, я знаю, А тим голосам ні кінця, ані краю... І стали мені прояснятись поволі Примар отих долі і справжні їх ролі: Круг мене металися у неспокої Скалічені літературні герої. В адресу колег своїх чув я огуду, Та їхніх імен називати не буду. Хоча імена ті і прізвища тії Вони називали без дипломатії... Спинюся я коротко тільки на тому, Про що говорилося там в основному. Ось чути один примовляє у тузі: А як поглумився із мене він, друзі: Узяв у роман свій «Розвіялись хмари» Лише мого йоржика та окуляри. Сказав, що я галстук в'яжу незугарно, Що для кандидата, мовляв, це негарно. Ну, словом, подав він читацькому люду Не душу мою, а мою халабуду... Тут став молотить самозванця з Парнасу, Либонь, представник робітничого класу: Я літперсонаж, як ви знаєте, модний, А гляньте на мене, на що ж бо я годний?! Типовий, як бачте, дистрофік духовний... А я ось, а я трактористка, силачка. Працюю невтомно, як та водокачка... Дві норми даю, а не їм і не сплю, Ні слова про те, що Сашка я люблю... Та дівчину стали перебивати, Жаркі розпалились у пітьмі дебати... Тут склав я свої потихесеньку речі, Й, сказати б фігурно, удався до втечі: Оглянувся нишком і рушив у путь, Щоб прізвища там ще й свого не почуть... Сергій ВОСКРЕКАСЕНКО. Слухайте уважно, товариші, і скажіть, яким ви уявляєте собі громадянина, портрет якого ми спробуємо намалювати за допомогою його власних монологів та шумових ефектів, котрими ці монологи супроводжуються. Слухаєте? Тоді почнемо. Ти знаєш, хто я…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"