Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1974 №22 Сторінка 6

Журнал Перець 1974 №22 Сторінка 6. КОНТРОЛЕР І МАШИНКА Начитавшись рекламних щитів Аерофлоту, котрі гарантували швидкість, комфорт і ще багато дечого, громадянка Малинова вирішила повертатися з Одеси, де вона провела відпустку, додому тільки повітрям. В Одеському аеропорту при посадці на рейс № 5522 її зупинила контролер. Що везете? запитала, пронизуючи поглядом, немов рентгенівськими променями, і вказала на валізу, яку пасажирка тримала в руках. Портативну друкарську машинку, відповіла та. А що? Нічого, мовила контролер. Везіть. Тільки спочатку згідно з інструкцією заплатіть гроші за перевезення вашої машинки. Он туди, в касу... Якби пасажирка мовчки заплатила гроші, можливо, від повітряної подорожі у неї, справді, залишилися б найкра щі враження. Але вона принципово затялася. Покажіть інструкцію! зажадала вона. По-моєму, машинку можна вважати ручною кладдю. Це по-вашому, заперечила контролер. А тут робіть по-нашому. Покажіть інструкцію, повторила пасажирка. Бачите, інструкція велика, а часу у вас обмаль, резонно зауважила контролер. Хіба в літак з собою прихопите, щоб у дорозі дочитати. Тоді покажіть мені той рядок, де йдеться про друкарську машинку, не здавалася пасажирка. Зверніться в касу! А в касі № 6 сказали: Інструкція у старшої касирки. Зачекайте, вона прийде рівно за дві години після вильоту вашого літака, А оскільки потрібний вам рейс буде знову лише через дві доби, то ви ще встигнете вивчити інструкцію, яка вас так цікавить. Ах, вас це не влаштовує? Тоді гроші на бочку і летіть з богом! Пасажирка так і вчинила. А повернувшись додому, віддрукувала на тій самій машинці листа до редакції «Перця». Отримавши скаргу, ми зателефонували до найближчого нам аеропорту Жуляни і у відділі пасажирських перевезень за хвилину з'ясували, що: а) портативні друкарські машинки в літаках можна перевозити безплатно, б) збиткуватися над пасажирами працівникам Аерофлоту, навпаки, не можна. Ні за які гроші! А втім, про це неважко здогадатися і без інструкцій. В. КОВАЛЬ. Дали перцю! Туди-сюди» а кінці з кінцями ніяк не сходяться. Коли Острянська Е. X.» що працювала завідуючою магазином у селі Головниці на Ровенщині, виявила це» то аж за голову схопилася. Тут надійшло розпорядження магазин здавати, а дідько нестачу виявив. Думала-гадала Острянська, як з цієї халепи викрутитися, та й надумала. Щоб з власної кишені грошей не викладати, взяла та й завищила ціни на деякі товари. Якраз на суму нестачі. А воно, як кажуть, шила в мішку не втаїш. Люди дізналися про це й написали лист Перцеві. Голова правління Корецької райспо-живспілки т. Цалько повідомив редакцію, що факти підтвердились. На Острян-ську Е. X. зроблено нарахування в сумі 403 крб. 10 коп.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"