Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1974 №24 Сторінка 11

Перець 1974 №24 Сторінка 11. Згадуй мак та їж так!.. Алло, Джоне, це ти) 3 Новим роком, хай йому біс!.. А хай таки, Бобе! З Новим роком, із новими труднощами, щоб їм пусто було! До речі, ти двері добре замкнув! Та ніби замкнув. А що знову гангстери гуляють! Гірше. Уже ж скоро дванадцята ночі Санта Клаус ось-ось мас з'явитися Із своїми подарунками. Ах ти, господи, а я й забув! Побіжу забарикадую двері шафою. Очі б мої не бачили того Санта Клауса! Ну, щасти тобі, Джоне!.. Як далі розвивалися події у Бобовій квартирі, ми не знасмо. Але коли навіть він І встиг забарикадуватися від Санта Клауса Діда Мороза західного світу, то це зовсім не означає, що Боб одкараскасться від дідових новорічних подарунків. Свої подарунки Санта Клаус носить у двох торбах. Перша набита готівкою і призначена, звичайно, не для Боба та Джона. Цю торбу Санта Клаус розкриває у вітальнях товстосумів, яким завжди живеться добре: і в часи економічного буму, і в часи інфляції та кризи. Ну, а для трудящих Санта Клаус має другу торбу з подарунками. Ото саме вони й наганяють на простих людей страх і відчай. Що ж то за подарунки! А ось що: дальший розквіт інфляції, ріст безробіття, підвищення квартирної плати, нестримне зростання цін на продукти харчування... Тож зрозуміло, що передноворічний настрій у трудящих капіталістичного світу невеселий. Дуже невеселий. Про це I йдеться у фейлетоні відомого англійського письменника Джеймса Олдріджа «Прощай, пудинг!», якого друкуємо нижче. Був час, коли англійці називали своїми національними стравами ростбіф і йоркширський пудинг. Тепер про це тільки згадують. Більшість жителів Англії (включаючи автора цих рядків) не так уже часто можуть дозволити собі купувати яловичину і навряд чи вважають ростбіф національною стравою. Мабуть, найбільш «англійською» стравою стала тепер риба із смаженою картоплею. Не зрозумійте мене так, що, лриходячи додому, сідаєш за стіл і тобі подають рибу з картоплею. Так буває не завжди. По всій Англії з'явилося багато невеличких магазинів, де продають рибу зі смаженою картоплею. Так от, ви заходите в такий магазин, купуєте цю страву, і вам подають пакунок із білого паперу. Додаси туди міцного оцту, добре посолиш безпосередньо в магазині, виходиш на вулицю і жуєш. Ось так ми і їмо рибу зі смаженою картоплею. Я живу в робітничому районі, де десятки таких магазинчиків. Від них задушливо тхне оцтом і горілою картоплею. Цей залах так дратує, що переходиш на інший бік вулиці, щоб позбутися важкого «аромату». Рибу використовують морожену і залежалу. Картопля в готовому вигляді лежить у магазинах тижнями. Вона теж морожена. Смажать усе це не на хорошій олії, а бог відає на чому. Лиш оцет і сіль ніби залишилися колишніми. Рибу з картоплею купують не для задоволення, як цукерки. Для багатьох, особливо для робочого люду, ця страва. основна їжа. В моєму районі так харчуються і сотні школярів. У перерву вони поспішають зайняти чергу в одному з магазинчиків, щоб скоріше поснідати. Повертаючись, хлоп'ята залишають на тротуарах і в урнах для сміття картопляні та риб'ячі покидьки. їжа така неякісна і несмачна, що багато дітей просто не можуть доїсти свою порцію до кінця і викидають залишки. А школярі ж зовсім не розпещені. Колись на вулиці я спостерігав, як маленьке негреня покуштувало цих наїдків і, скорчивши гидливу гримасу, віддало більшу його частину бродячому собаці, а потім стало годувати ще й нерозбірливих лондонських голубів. У робітничому районі це звична картина. їжа коштує дуже дорого, і за такого становища діти робітників просто не можуть обідати по-іншому. Правда, іноді учнів годують у школі, але й тут харчування занадто дороге. Проте досить цікаво відмітити, що, за повідомленням газети «Тайме», отак стали харчуватися багато…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"