ГУМОР І САТИРА

Перець 1974 №24 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1974 / № 24 / Сторінка № 9

Перець 1974 №24 Сторінка 9. МИСТЕЦЬКІ СИЛУЕТИ М , Художній керівник Державного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки заслужений діяч мистецтв УРСР, лауреат Державної премії Імені Т. Г. Шевченка Анатолій АВДІЄВСЬКИЙ. Солістка хору Вікторія КАМІНСЬКА. Заслужений артист УРСР Микола ШРАМЕНКО. Скажу наперед: з Авдієвським ми родичі. Хоч він мені-не брат, не сват, і навіть народилися ми в різних кінцях України він на Кіровоградщи-ні, а я в іншій області, усе-таки ми родичі. Не працював я у Житомирі, де Анатолій Тимофійович керував вокально-етнографічним ансамблем «Льонок», не тягнув тенором у Черкаському народному хорі, яким він диригував, і не гастролював по Союзу й за кордоном у складі Державного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Г. Верьовки, яким ось уже близько десяти років керує Авдієвський, і все-таки, повторюю, ми з ним до певної міри рідня. Рибалки ми. А це, як відомо, споріднює душі. Рибалки багато думають. Я, приміром, коли сиджу з вудочкою, то думаю про карася в сметані, а тоді вже про пісню. Яку б його затягти. А рибалка Авдієвський, кажуть, навпаки думає. Спершу про пісню, а потім про інше. І взагалі, він не стільки на поплавець дивиться, скільки наспівує. З точки зору на рибальську етику це, мабуть, не зовсім тактовно, бо як ти гарно не співай, а риба шуму боїться. Але з точки зору на мистецтво інша річ. Ось таким робом, подейкують, Авдієвський ство-рив-написав пісню «Колискова» на вірші Лесі Українки. Невідомо, як до процесу творення поставилися окунці та краснопірки. Відомо інше. Коли пісню, в супроводі хору виконала на московській сцені чарівно-голоса Ніна Матвієнко, то оплескам не було кінця, а за лаштунки прийшов визначний знавець народного мелосу восьмидесятиліт-ній Олександр Свєшников керівник уславленого Державного академічного російського хору і, мовчки приклавши руку до грудей, уклонився митцям з України. Тож і завітав я перед концертом, щоб погомоніти з Анатолієм Тимо-фійовичем. Щоправда, не про японські спінінги та підлідний лов. Погомоніти про те, як він зумів іще більше примножити славу, здобуту колективом під керівництвом відомого митця, народного артиста республіки Григорія Верьовки. І примножити славу не лише в нас, а й за рубежем, де після кожного концерту преса буквально захлиналася від похвал, а французька газета «Міді-Лібр», зокрема, багатозначно констатувала: «Запальне мистецтво ансамблю з України довело публіку до такого стану, що вона стала червоно ю». І, зрештою, прийшов я за лаштунки погомоніти з Авдієвським про секрет творчості. Хоч би про те, чому це одному чоловікові під час сидіння з вудкою приходить у голову смажений карась, а другому мистецький шедевр? ...Без поводиря за лаштунками не розберешся. І якби не Іван Заєць співак і «літописець» колективу, який збирає матеріали про хор і веде щоденник, у мене б запаморочилася голова. Від того, що вертів нею на Соліст оркестру Касян ЄВЧЕНКО. Соліст оркестру Григорій НОРЕЦЬ. всі боки на дівчат дивився. А дівчата ж які! Співачки рум’янощокі, танцюристки тоненькі, рухливі, мов кізоньки... Саме тоді, коли мені спало порівняти танцюристок з кізоньками, переді мною постала... коза! Рогата й волохата, мекала вона з-під пахви чорнявого вусаня в брилі. Мекала, правда, влад,…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"