ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №05 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 05 / Сторінка № 5

Перець 1975 №05 Сторінка 5. Останній інгредієнт Мене дуже тягне в гості. І не кудись взагалі, а до конкретних людей. До керівників Дніпропетровської обласної контори громадського харчування. До керуючого Степана Максимовича Вергуна, а також до його заступника Валентина Петровича Брязкала. При цьому я маю на увазі, що вони запросять мене до себе в гості зрозуміло, по черзі не просто, щоб погомоніти за журнальним столиком, на якому у скорботній самотності стоятиме чашечка чорної кави, а щоб і добряче пригостити різними домашніми наїдками як холодними, так і гарячими. Глибоко переконаний, що несмачних страв там не буде, і вже заздалегідь готовий висловити Мал. й. КОГАНА Я так нездужаю, а ви не даєте лікарняного?! своє безмежне захоплення і салатами і фаршированою рибою, і смаженим, і вареним, і пареним, коротше кажучи, абсолютно всім, що мені подадуть у великому, природно, асортименті. Отож немає сумніву, що я буду приємним для господарів гостем, тим паче, не так собі хвалитиму їхню кулінарну майстерність, а ще й вигідно для них порівнюватиму її з цілковитою не-здарністю інших людей, у яких мені доводилося гостювати. Ви не уявляєте, дорогий мій Степане Максимовичу (Валентине Петровичу), скажу я, упоравшись із принаймні двадцятьма холодними закусками й, тихцем розпустивши пояс, приступаючи до чотирьох гарячих страв, ви не уявляєте, як мені радісно, що на цьому столі такий великий вибір усіляких чудесних наїдків. Знаєте, про що це, на мій погляд, свідчить? Про те, що ви до мене ставитеся з усією щирістю. Отже, за ваше здоров'ячко, глибокошановний Степане Максимовичу (Валентине Петровичу)! Спасибі вам, що так поважаєте своїх гостей. А то попоходив я оце по дніпропетровських їдальнях і скажу одверто: не приведи вам, господи, отам харчуватися. Зустрічають ніби й непогано, усюди плакатики висять «Ласкаво просимо!» й таке інше, а вибрати гостеві щось попоїсти нічого. В меню густо, а на прилавку пусто. Ну, от вам приклад. Був я в обід у їдальні номер 833 (це на вулиці Пастера). Чого тільки там не значилося в меню! Салати з зеленої цибульки з яйцем і сметанкою з свіжої капусти, з редьки... І що ж? Жодного не було. Згодом завітав і в ін ші «точки». Усюди однаково. В їдальні номер 839 на проспекті Маркса з чотирьох перших страв є лише одна. В їдальні номер 1705 з десяти других страв пропонують гостеві самі тюфтельки. В їдальні ж номер 1714 одного разу не виявилося одинадцяти страв, а коли я про всяк випадок зазирнув туди за три дні, то не було вже вісімнадцяти з тих, що були записані у меню. Навіть у «Вареничній» на проспекті Маркса і то не завжди подадуть вареники. А у вас тут боже ти мій! усе, чого тільки не побажаєш. Іще раз велике, велике вам спасибі, милий Степане Максимовичу (Валентине Петровичу)! Приємно буде господарям чути від гостя отакі компліменти? Ого, ще й як! Після відбивної з підсмаженою до ніжного рум'янцю картопелькою та зеленим горошком я віддав належне якості нашого товариського обіду: А знаєте, рідний Степане Максимовичу (Валентине Петровичу), це просто неймовірно: із звичайних продуктів сотворити такі кухарські шедеври! Як покуштуєш щось смакота надзвичайна, так усе в роті й тане. Аромат же взагалі божественний. Оце вмолотив і…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"