Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №24 Сторінка 14

(Гуморески)
Журнал Перець 1975 №24 Сторінка 14 - Гуморески. Русі РУСЕВ Ніяк не можу второпати, звідки беруться ті злидарі. Одного дня зайшов я у магазин «Меблі», аж бачу наш економіст Штерев стоїть перед імпортною книжковою шафою сто сімдесят левів секція. Гроші чималенькі, але ж і шафа не абищо. Ну, як? питає мене ще з дверей. Розкіш! кажу. Тобі скільки секцій треба? Як не маєш грошей на п'ять, то й чотирма втішишся, тужно зітхає Штерев. Я порадив йому не журитись: збереш, мовляв, гроші та й купиш іще одну секцію, і заспішив далі, бо вийшов я, власне, за поштовою скринькою Самі розумієте, той, хто взявся за перо, покладає на неї особливі надії. Виявилось, однак що в магазині поштових скриньок нема. Вийшов на вулицю і ледь не наштовхнувся на свого колишнього однокласника і приятеля Горана Нешева. Обіпершись на «Жигулі», стоїть у задумі, перебираючи пальцями якийсь ланцюжок. Твоє багатство? дивуюсь. Моє, похмуро кидає Нешев. Браво! кажу. Чудовий автомобіль придбав. Як не маєш грошей на «Волгу»... тужно відказує. Пораявши йому не журитись, бо «Жигулі» ніскільки не гірші від «Волги», я подався далі: здається, говорив уже вам, що написав оповідання, і поштова скринька тепер мені просто необхідна. Але побачив, що і в сусідньому магазині нема поштових скриньок. Там випадково стрічаю свого колегу Петрова. Він сказав, що на горищі у нього завалялась якась там скринька, а оскільки він переїхав у нову квартиру і не хотів перевозити туди мотлоху, то може ним поступитись. Зайшли ми в квартиру, приглядаюсь: дві кімнати, вітальня, кухня. Гадаю, тепер ти задоволений? запитую, знаючи про його колишню житлову кризу. Де там задоволений, тіснота яка. Варто було приїхати двом своячкам, трьом двоюрідним братам з дружинами та жінчиній рідні, як уже й повернутись ніде. Незадоволений, значить? питаю. Як не маєш грошей на більше... сумовито відповідає Петров, а в очах його стоять сльози. Я не мав наміру його втішати. Порився в кишенях, бачу, вистачить грошей, щоб заплатити за стару скриньку відразу, значить, не буду купувати її в кредит. Заплатив і вийшов. Мимо по дорозі мчала біднота на легкових авто, інші злидарі демонстрували своє безгрошів’я сушеною лукан-кою * на терасах, і раптом мені теж страшенно захотілося стати бідняком. Хоч таким, щоб замість п'яти секцій книжкової шафи купити лише чотири, щоб, не маючи «Волги», задовольнятися «Жигулями». Але навряд чи я коли-небудь так зубожію. ------------ Переклад з болгарської В. МОРУГИ. * Луканка ковбаса (болг.). ПАРОДІЯ НЕПОПРАВНИЙ ТАКА ЛЮБОВ... Над любов’ю можна ахать, можна охать І всміхатись дивлячись яка... Полюбила до нестями телещогла Срібнокрилого вродливця літака (Олександр ЗАЙВИН «Орільські горлиці» Вид-во «Промінь». Дніпропетровськ). Над любов’ю ще сміються часто-густо, а любов бува й така і он яка... Полюбила тугогрудая капуста молоденького бравенького цапка. Полюбила, до нестями покохала, божеволіла з цапиної краси. А проходив цап за тином завмирала, аж вкривалася краплинами роси. Але цап отой зникав у срібних далях винроковуючи гордо по щавлю. А капуста його вперто виглядала й шепотіла самозрачено: «Люблю...» Тільки в серці того цапа й досі пусто. Що йому з її хвилюючих розмов?! Якось дуже був голодний, з’їв капусту та на цьому й закінчилася любов! Віктор БАРАНОВ. м. Київ. Мал. А ВАСИЛЕНКА З новим строком! СЛІДИ ГУМОРЕСКА Невідомий назвемо його Ікс переліз через штахети з боку городів. Ось тут. Сюди…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"