Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №13 Сторінка 5

Журнал Перець 1975 №13 Сторінка 5. Мал. В ГОРБАЧОВА ЯК У КІНО «ФАНТОМАС» Касиром Гриця прийняли, Від каси ключ йому дали. А він побув лише три дні І зник. Пропав у далині... Ані касира, ні грошейі Тож ходить чутка між людей, Що Гриць не Гриць то був у нас, А, очевидно, ФантомасІ «СЬОГОДНІ, ЗАВТРА І ЗАВЖДИ» В меню біфштекс є і лангети, Коли в їдальню не зайди... Та на роздачі лиш котлети Сьогодні, завтра і завжди! «СПОГАДИ ПРО МАЙБУТНЄ» Комірник Свистопляс Кузьма Крав усе, що вважав за путнє, А десь ждала його тюрма, Ніби спогади про майбутнє... Анатолій ЖИТНИК. м. Київ. Без слів. Е СКИ ПЛАН У Бродівському автотранспортному підприємст ві № 13116, кажучи м'яко, страшенно не люблять приватного автотранспорту. Така, кажучи уже зовсім м’яко, ненависть вибухнула, подейкують, того самого дня, коли якийсь там водій автобуса не довіз до плану десяти копійок. Ех, сказав він, ехі Якби на останній зупинці баба Мирося не сіла в «Запорожця» свого внука, а поїхала зі мною план був би, як ля лечка. І стільки в цій репліці було суму, нерозділеної любові до виконання і перевиконання виробничих завдань, що гіркотою заронилася вона у серця не тільки рядового складу, а й керівників підприємства. А в бухгалтерії одразу підрахували, у які збитки виллється баба Мирося, якщо її з пункту «А» в пункт «Б» щодня протягом року возитиме онуків «Запорожець». Виходила невтішна картина. Випадок з бабою Миросею прояснив, нарешті, всі фінансові біди, які час від часу лихоманили АТП. Зменшення пасажиропотоку ось що рубало під корінь. Тепер уже нікого не дивувало, чому це Степан чи Іван не довозив із рейсів десятку, а то й дві. До речі, про Івана. Прізвище в нього Різник. Так він минулого року не додав до виконання плану не десятку, а цілих 600 карбованців. Отак його обпатрали власні «Запорожці» та «Жигулі»! Зрозуміла річ, у директора АТП Фадія Андрійовича Боярчука, як мовиться, голова обертом пішла, бо ж не один Різник провалив план. Чи варто говорити, що він кріпко сварив у душі технічну революцію, яка масово пересаджує громадян з автобусів у новенькі легковики. Мо', й досі б та технічна революція діставала круті епітети, якби недавно в одному з рейсів контролери не виявили (і чому тільки раніше не виявляли?) в машині згадуваного Івана Різника тридцять безбілетних пасажирів. Зауважимо, що їхало їх всього тридцять два. Після цього оцінки технічного поступу дещо пом’якшали, а бухгалтерія майже вибачила бабі Миросі. І ось на стіл директора Боярчука лягає така заява: «Працюючи в Золочівській…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"