ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №09 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 09 / Сторінка № 7

Перець 1975 №09 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів. Михайлові Шолохову 70 З нагоди 70-річчя письменника пропонуємо нашим читачам уривок із книги «Вони воювали за Батьківщину» * * * Звягінцев помовчав і заговорив знову, але вже без попереднього піднесення: Не думай, Миколо, що ми з жінкою все життя так жили. Оце тіль ки за останні два роки зіпсувалася вона у мене. А зіпсувалась вона, прямо скажу, через художню літературу. Вісім років жили, як люди, працювала вона причіплювачем на тракторі, не вмлівала, не каверзувала, а потім призвичаїлась читати всілякі художні книжки, з цього і почалося. Такої мудрації набралась, що слова попросту не скаже, а все з заковикою, і так ті книжки її захопили, що цілісінькі ночі читає, а вдень ходить, як кручена вівця, і все зітхає, і з рук у неї все падає. Отак вона якось зітхала-зітхала, а потім підходить до мене з вихилясом і каже: «Ти б, Ваню, хоч раз мені в чарівному коханні освідчився. Ніколи я від тебе не чула таких ніжних слів, як в художній літера турі пишуть». Мене аж зло взяло: «Дочиталася!» думаю, а їй кажу: «Ти з глузду з'їхала, НастасієІ Десять років ми живемо з тобою, трьох дітей нажили, з якого ж це доброго дива я маю тобі тепер в коханні освідчуватись? Та в мене й язик не повернеться на таке діло! Я замолоду нікому ніжними словами не освідчувався, а все більше руками орудував, а тепер і поготів не буду, не такий я дурний, як ти думаєш! І ти б, кажу їй, замість дурні книжки читати, краще б дітей доглядала». А діти й справді живуть без догляду, бігають, як безпритульні, брудні, зашмаркані, та й у хазяйстві все робиться абияк. Подумай, Миколо, хіба це діло? Я, звісно, не проти культурних розваг і сам люблю почитати хорошу книжку, в якій про техніку, про мотори написано. Були у мене всякі цікаві книжки: і догляд за трактором, і книжка про мотор внутрішнього згоряння, і установка дизеля на стаціонарі, не кажучи вже за літературу про комбайни. Скільки раз, бувало, просив: «Візьми, Настасіє, прочитай про трактор. Дуже захоплююча книжка, З малюнками, з кресленнями. Тобі треба знати це, ти ж причі плювачем працюєш». Думаєш, читала вона? Чорта пухлого! Вона від моїх книжок одвертала носа, як чорт від ладану, їй художню літературу давай, та таку, щоб відтіля любов лізла, як опара з макітри. І лаяв, і по-доброму просив не помогло. А бити її ніколи в світі не бив, бо я, перед тим як на комбайнера вивчився, шість років молотобійцем працював, і рука у мене стала нестерпно важка. Отак, брат ти мій, сімейственне життя і йшло у нас косо й криво аж доти, поки мене в армію не призвали. А ти думаєш, тепер,, у розлуці, мені легше? Коли б не так! Скажу тобі одверто й по секрету: ніяк листу вання з своєю Настасією Пилипівною не налагоджу. Не виходить, та й годі, хоч слізьми плач! Ти сам, Миколо, знаєш, кожному з нас тут, на фронті, приємно одержати листа з дому, читають їх один одному вголос, от і ти мені листи від синочка прочитував, а я жінчиного листа нікому не можу прочитати через те, що мені соромно. Ще коли під Харковом були, одержав від неї один за одним три листи, і кожен лист починається так: «Дорогий мій ціло!» Прочитаю і вуха в мене аж пашать. Звідки вона це куряче слово видряпала ніяк не збагну, не інакше з художньої книжки. Ну, писала б по-людськи: «Дорогий Ваня» або ще там якось, а то «ціло». Коли вдома був, то найчастіше рудим чортом називала, як поїхав на фронт…

Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"