Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №09 Сторінка 5

(Гуморески)
Журнал Перець 1975 №09 Сторінка 5 - Гуморески. Мал А. АРУТЮНЯНЦА У клубі губителів природи ХРОНІКА ЗАСІДАННЯ Відбулося перше весняне засідання Клубу губителів природи, на якому було розглянуто питання про прийом нових членів. Як повідомляє наш кореспондент, учасники засідання дуже прискіпливо обговорювали кожну кандидатуру, придивлялися до неї і «з цєдова», і «з тєдова», І взагалі з усіх боків, бо вже є випадки, коли до членів клубу зуміли проскочити люди, котрі ще нічим себе не проявили на ділі. Деякі промовці в порядку критики й самокритики відзначали, що останнім часом, унаслідок послаблення статутних вимог, вже відчувається певна девальвація самого звання губителя природи. Буває так, що якийсь Матюха-Пантюха убив десь там у заповіднику пару диких кізок, а його вже рекомендують до прийому, на його плечі вже спішать вішати почесну мантію дійсного члена Клубу губителів природи. Пора з цим кінчати! така одностайна й категорична вимога домінувала майже в усіх виступах. Бути нині губителем природи це вам не лико дерти. Проти губителів спрямоване вістря державного закону, проти них воюють комітети захисту природи, держ-водінспекції, вся радянська громадськість. Отже, стільці в нашому клубі хай належать тільки достойним, тільки вольовим, тільки людям з характером. Слова не розійшлися з ділом. Члени клубу буквально свистали кандидатуру О. Д. «Панчака бурового майстра з Космача Івано-Франківської області, з вини якого стічні води попливли в річку Саджаву і потруїли в ній рибу. В залі, під загальний розкотистий регіт, лунали репліки: «Хай ще молоко на губах обсохне!», «Теж мені губитель у маминій кохті!», «Хай ще покаже себе!» Більшістю голосів було також забалотовано кандидатуру М. П. Винничука голови Рогатинського відгодівельного комплексу. З гноєсховищ цього підприємства нечистоти ринули в річку Гнила Липа, і є всі підстави сподіватися, що недалечко-недалечко той час, коли ця назва повністю відповідатиме змістові, вірніше, вмістові цієї симпатичної річечки. Але члени клубу були непохитними: «Мало ще натруїв!», «Хай, сказали, ще підросте. Побачимо, на що буде здатний той Винничук!» Дуже тепло було зустрінуто кандидатуру Мельника Миколи Мелентійовича директора Тисменицької хутрової фабрики (теж Івано-Франківська область). Стічні води, що їх фугує ця фабрика у річку Ворону, роблять своє згубне діло надійно й на високому рівні. Миколу Мелентійовича прийнято до членів клубу одноголосно. Ще з більшим успіхом, під гучні овації і вигуки «Слава!», «Ура!», «Слава!» пройшли кандидатури директора Кор-сунь-Шевченківського маслозаводу В. В. Рддченка та В. В. Горбатюка головного інженера заводу. Завдяки їхній енергії,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"