ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №16 Сторінка 9

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 16 / Сторінка № 9

Перець 1975 №16 Сторінка 9 - Гуморески. Давно вже минули ті часи, коли на пошуки дивовижних і неймовірних пригод доводилося вирушати за три моря, в тридев’яте царство. Нині дивовижне й неймовірне саме до хати приходить. Ні, ви не вгадали. Я не про телевізор і не про радіо, а про звичайнісінький телефон. Уявіть собі у мене грип, температура, важка голова. Бюлетень на три дні і загроза можливих ускладнень. Намагаюся сховатись від хвороби, пірнувши в глибокий важкий сон. І раптом дзень! Дзень-дзень-дзеньІ Телефон. Вилажу з-під ковдри, знехотя беру трубку. Слухаю. Семене Христофоровичу? Ні. Ви помилилися. А де Семен Христофорович7 Не знаю. Кладу трубку і чалапаю до ліжка, намагаючись по дорозі вхопити за хвіст сполоханий сон... Дзень-дзень-дзень! Повертаюся до телефону. Семене Христофоровичу? Пробачте, що турбую, але... Я не Семен Христофорович. То покличте Семена Христофоровича. Я не можу. Дуже вас прошу. Невідкладна справа. Тут немає Семена Христофоровича. Ви помилилися. Знову прямую до ліжка. В голові макітриться. Перед очима все пливе. Відчуваю, що зараз впаду. Дзень-дзень-дзень!!! Ну? Семене Христофоровичу? Ніяк не можу до вас додзвонитися. А тут таке! Почекайте хвилиночку. Я почекаю, я почекаю, Семене Христофоровичу. Затиснувши в руці трубку, напружено міркую над тим, що мені далі робити. Ні, цей нахаба так просто не відчепиться, він мене доконає, і я таки схоплю післягрипозні ускладнення, бігаючи щохвилини до телефону. Що робити? Грюкнути телефоном об підлогу? Але ж сили у мене зараз не вистачить для того грюкання. Кволий дуже. Беру апарат і тягну його за собою до ліжка. Добре, хоч шнур дозволяє. Лягаю. Кілька секунд ні про що не думаю. Радію з того, що не треба більше стояти в холодному коридорі. В голові прояснюється. Туман, у якому все пливло перед очима, розповзається, і я бачу свою руку з міцно затиснутою трубкою. Слухаю. Семене ХристофоровичуІ радісно відлу нює голос у трубці. У мене нема сил для нової суперечки, мені тепло і затишно під ковдрою і зовсім не хочеться затьмарювати комусь радість спілкування Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО ГУМОРЕСКА з невідомим мені Семеном Христофоровичем. Тому я тільки важко зітхаю. Ну? Семене Христофоровичу, вибачте, що турбую вас, але далі відкладати не можна. Слабке-вича треба гнати! Давно пора, м'яко погоджуюсь я. Значить, благословляєте? З богом. Ну, дякую, Семене Христофоровичу. А мені всі казали, що він... що ви... що наче вам буде неприємно, коли ми витуримо цього ледаря, п’яничку, темного ділка. Казали, що, мовляв, ви його підтримуєте. Ні, я його не підтримую. Знати його не знаю! обурююсь я. Ще мені не вистачало якихось ділків темних підтримувати, коли тут тем пература тридцять вісім і вісім. Я їх і з меншою температурою терпіти не можу. То тоді, Семене Христофоровичу, може, ми одним наказом і з Мартинюком вирішимо? Щоб вже не тягнути? Не тягніть, не треба. А що, цей Мартинюк теж темний? Ні, Мартинюк зовсім навпаки. Якщо навпаки, то давайте. Пробую збагнути, ким може бути Мартинюк, але для вирішення такої складної задачі у мене замало сил. А голос у трубці не вгаває. Семене Христофоровичу, ви вже вибачте, будь ласка, але іншої нагоди у мене не буде. Ви ж знаєте, щоб отак просто з вами побалакати, доводиться рік чекати. Я знаю, у вас великі справи, куди вже вам до нас, а нам до…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"