ГУМОР І САТИРА

Перець 1975 №12 Сторінка 9

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1975 / № 12 / Сторінка № 9

Перець 1975 №12 Сторінка 9 - Гуморески. У пансіонаті з ліричною назвою «Лілея», що на самому березі моря, вільних місць не знайшлося. Не журіться, заспокоїв мене директор пансіонату Дем’ян Романович, скоро ми тут таких палаців набудуємо, що вам і не снилось, і розгорнув переді мною проекти нових будинків з балконами і соляріями. У цьому році прив'яжемо проект до місцевості, а в наступному закладемо перший корпус. Ось тут буде кінотеатр, поруч палац культури. Через чотири-п’ять років приїздіть хоч і з ріднею, місця всім вистачить. Ну, а поки що доведеться поселити вас у приватників. Та ви не хвилюйтеся, ми орендуємо пристойні квартири, будете задоволені. Дем'ян Романович був людиною уважною і сам повів мене на квартиру. Йти вулицями приморського села довелося не більше кілометра і скоро ми вже були біля великого кам’яного будинку. На воротях красувалась вивіска: «Двір зразкової культури». Тут живе робітник тутешнього радгоспV Омелько Череда пояснив Дем'ян Романович працьовита і скромна людина. Що хазяїн двору трудолюб, було видно з вулиці. Понад височенькою огорожею із штахетника цвіли пом яки, чорнобривці, ромашки По штахетнику вилися в'юнки. А за огорожею помідори і огірки, поставлені на шпалеру, кожна стеблинка піде язана. Стояв жаркий червневий день, і по акуратних борозенках у міжряддях струмувала вода. Жити мені випало в одній із семи кімнат нової кам'яниці Череди. Сам же хазяїн, віддавши будинок в оренду, мешкав із дружиною Ольгою, дебелою молодицею, у другій хатині під червоною черепицею. Стояла вона неподалік від ка-м яниці. У дворі росло кілька яблунь, груш, абрикосів. Доріжки між будинками, а також до хвіртки, до грядок бетонні і такі вузенькі, що двом ніяк не розминутись. Кожен клаптик землі під городиною. Череда приїхав з поля своїм «Москвичем» не пізно, та познайомитись з ним не випало. Діставши з багажника лантух гною і целофанову тубу з селітрою, він пішов на грядки і почав акуратно розтрушувати добриво по борозенках Ольга тут же пригортала їх сапою. Ні слова, ні звуку одне одному, вся увага роботі. Не пощастило погомоніти з Омельком і вранці. Хоч і встав я раненько, та доки вийшов на подвір'я, він і вона, поставивши в багажник кошики з огірками і помідорами, виїхали «Москвичем» на вулицю. Не встиг я дійти до їдальні, а Ольга вже стояла з городиною біля воріт пансіонату і гукала: «Свіжі огірочки, помідорчикиї Карбованець пара, на вибір!» З першого й до останнього дня відпочинку я чув її голос то біля нашого, то біля сусіднього пансіонату вранці, опівдні і ввечері. Вона домогосподарка, сказав мені Де-м ян Романович, але доглядає і ваші кімнати. На державній роботі, можна сказати. Своя програма, свої обов яз-ки по двору були і в Омелька. Приїхавши з поля він тягнув із машини на город якісь лантухи, підживлював овочі порався біля свердловини, добував воду на грядки. Він і вона завжди були так заклопотані роботою, що не знаходили миті відповідати нам на привітання. Куценький метушливий, з полисілою маківкою, у сірій, випале-леній сонцем сорочці з закоченими по лікті рукавами. Омелько навіть вечеряв на ходу. ЛЕЙ. ГУМОРЕСКА Мене дуже тягнуло погомоніти з Чередою. Зблизька заглянути в його душу, подивитись, що там робиться. Допоміг дощ, рясний, теплий. Він почався раннім ранком. Омелько кілька разів вискакував на свої грядки збирати стиглі помідори та огірки, але кожного разу злива заганяла його до хати. Коли ж випроводив із двору Ольгу, на-в ючену кошиками з городиною, з якимось особливим задоволенням дивився їй услід, милуючись, як та, чапаючи босими ногами по калюжах, ішла до пансіонатів торгувати. Помітивши, що я стою на веранді і все те бачу, підійшов, посміхнувся і сказав: Та хай іде, люди ж там ждуть Сьогодні б якось перебилися, пропускаю Омелька під крівлю. Червневий дощ, кажуть, на врожай великий? Огірків он скільки незібраних лишилося, зітхнув Омелько, дивлячись на сіре, мокре небо. Завтра зберете До завтра нові б наросли, а так ці з землі соки задарма тягнуть. Більші виростуть. Користь одна. Великий чи малий руб пара. А нащо вам ото стільки городини? Для людей стараюся. Хто ж їх годуватиме? Радгоспові…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"